Піклування про сім´ю, в якій гармонійно поєднуються суспільні та особисті інтереси громадян, є одним з найважливіших завдань нової держави - України.

При розгляді сімейних правовідносин необхідно виходити з положень Конституції України про шлюб, права й обов´язки у шлюбі та сім´ї, охорону дитинства, материнства, батьківства, додержання норм Сімейного кодексу Україні», а з деяких питань - норм Кодексу про шлюб та сім´ю України, Цивільного процесуального кодексу України, інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні правовідносини.

Так, у ч. третій ст. 24 Конституції України зазначено: «Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: ... створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».

Шлюб і сім´я в Україні - особисті і соціальні цінності. Держава, як указано в Конституції, захищає ці цінності, зазначаючи про це в ч. першій ст. 32: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України».

«Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов´язки у шлюбі» (ст. 51 Конституції України).

Проголошена Конституцією України охорона сім´ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб не тільки ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, але і в тім, що цей шлюб може бути розірвано як в судовому порядку (ст. 109 Сімейного кодексу України), так і органом реєстрації актів цивільного стану, але за заявою подружжя, якщо не мають дітей.

У судовому засіданні шлюб може бути розірваний за позовом одного із подружжя, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім´ї суперечило б інтересам одного із них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК).

Новий Сімейний кодекс у світлі нового відношення держави до сім´ї передбачив ще один захист сім´ї, хоча він і недемократичний щодо жінки і дітей, але якщо іншого способу немає, а життя подружнє нестерпне - розлучення. Крім того, ст. 56 СК передбачено право дружини та чоловіка як на особисту свободу, так і на припинення шлюбу.

При цьому суд може постановити рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей тощо.

З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно і всебічно з´ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя (ст. 111 СК), а також ретельно перевіряти, чи дійсно сторони мають намір на розірвання шлюбу чи воно носить фіктивний характер для будь-яких інших цілей. Наприклад, щоб зберегти спільне майно від конфіскації, від кредиторів тощо.

Сім´я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей (ч. З ст. 52 Конституції України).

Таким чином, однією із задач держави України у сфері економічного соціального розвитку є всебічна охорона інтересів матері, дітей і забезпечення щасливого дитинства кожній дитині.

Відносно цієї задачі істотну роль відіграють й норми права, які регулюють відносини щодо виховання і забезпечення дітей, їх усиновлення і установлення над ними опіки і піклування.

Інтересам дітей слугують і норми закону про позбавлення батьківських прав тих батьків, які не виховують своїх дітей або неспроможні забезпечити їм належного виховання.

У світлі положень Конституції будуть досліджуватися суть, об´єкти і передумови захисту в сімейному праві, а також різні способи захисту прав і інтересів учасників сімейних відносин, зокрема, такі, як укладення, припинення шлюбу і перебування у ньому, встановлення, оспорювання і позбавлення батьківських прав, усиновлення, виховання неповнолітніх дітей, примусове стягнення аліментів на користь дітей і інших членів сім´ї.

Будуть також розглядатися особливості відповідальності за сімейним законодавством.

Конституція, як указано вище, проголосила право на судовий захист як одного із основних прав людини (ст. 55).

Таким чином спори, що виникають із сімейних правовідносин, розглядаються судами, у зв´язку з чим захист прав та інтересів учасників сімейних правовідносин є важливим ланцюгом у діяльності судових органів України, з ним зв´язана низка теоретичних і практичних проблем, які і будуть розглядатися в цій книзі.

Ця книга призначена для судів, студентів, наукових працівників, адвокатів, правозахисників, а також осіб, які виявляють інтерес до сімейного законодавства, намагаються самі захищати свої права, а для цього потрібно їх знати в світлі Сімейного кодексу України, інших підзаконннх актів, міжнародного законодавства у сфері сімейного права, захисту інтересів материнства і дитинства.

У книзі названі вище особи знайдуть відповіді на всі питання, що виникають у практичній діяльності судових органів і, зокрема, запису реєстрації розірвання шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану, та з приводу його укладення, регулювання особистих та майнових відносин між подружжям, батьками І дітьми, прав і обов´язків між громадянами України та іноземними громадянами, які виникають у зв´язку з усиновленням, опікою і піклуванням, правами та обов´язками матері, батька і дитини тощо.