Вступ до економічної теорії

2.4. Ефективність використання ресурсів

Повна зайнятість і повний обсяг виробництва

Головна економічна проблема, яка постає перед окремими індивідами, групами людей, сім´ями, фірмами і суспільством загалом, полягає в обмеженості. Уся господарська діяльність людей завжди і всюди була спрямована на подолання обмеженості ресурсів.

Обмеженість виникає внаслідок незбалансованості між щораз більшими і непогамовними потребами та порівняно обмеженими і рідкісними ресурсами, які використовують для задоволення цих потреб. Жодне суспільство не має достатніх ресурсів для виробництва такого обсягу товарів і послуг (економічних благ), який воно бажало б мати.

Ресурси, які можна використати, як звичайно, обмежені, їх завжди менше, ніж потрібно для задоволення людських потреб за конкретного рівня суспільного розвитку. Хоча обмеженість ресурсів дещо відносна, однак кожного конкретного разу вона - реальний факт.

Це означає, що одночасне й повне задоволення всієї гами людських потреб неможливе в принципі: обмеженість ресурсів зумовлює й обмеженість виробництва економічних благ.

Кожний економічний ресурс має якусь крайню (граничну) межу можливостей віддачі: людина не може працювати 24 години на добу; з 1 га землі не зібрати 1000 тонн зерна; з тонни руди не виплавити понад тонну металу навіть за найпрогресивніших технологій тощо. Тому за конкретної кількості та структури виробничих ресурсів можливо виробити тільки якийсь обмежений обсяг продукції. Тобто можемо говорити про певну межу виробничих можливостей.

Це справджується і для окремої фірми, галузі чи економіки країни загалом.

Водночас суспільство може зменшити ступінь невідповідності між потребами і ресурсами, підвищуючи ефективність використання ресурсів. Ефективність характеризує зв´язок між: кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, та кількістю отриманих товарів і послуг. Збільшення вироблених благ з конкретного обсягу виробничих ресурсів означає підвищення ефективності, а зменшення - зниження ефективності використання ресурсів. Нерідко кажуть, що аналітична економія - це наука про ефективність використання обмежених ресурсів. Ефективне використання ресурсів передбачає: повну зайнятість; повний обсяг виробництва.

Повна зайнятість - це залучення всіх ресурсів до процесу виробництва. У суспільстві не має бути підприємств або капітального устаткування, що простоюють, землі, якої не обробляють, працівників, які вимушено позбавлені роботи. Йдеться, звичайно, тільки про придатні для виробництва ресурси. У кожному суспільстві усталені практика і звичаї визначають, які ресурси придатні для використання. Наприклад, законодавство і звичаї можуть передбачати, що працю дітей використовувати не треба; що для збереження родючості орні землі потрібно залишати під паром тощо. Залучення всіх ресурсів до виробництва ще не означає, що їх використовують ефективно. Потрібно також забезпечити повний обсяг виробництва.

Повний обсяг виробництва означає, що ресурси використовують у такий спосіб, щоб найповніше задовольнити потреби суспільства. Якщо економіка не досягає повного обсягу виробництва, то кажуть, що ресурси недовикористовують. Повний обсяг виробництва передбачає два види ефективності -розподільну та виробничу.

Перед кожним суспільством виникає проблема розподілу обмежених ресурсів між виробництвом найрізноманітніших продуктів. Скільки землі треба відвести під пшеницю, а скільки -під пасовища? Скільки кваліфікованої робочої сили варто залучити у виробництво тракторів, телевізорів, а скільки у перукарні тощо? Розподільна ефективність означає, що ресурси залучають у виробництво саме тих товарів і послуг, які найбажаніші й найпотрібніші у цей час суспільству. Повний обсяг виробництва передбачає досягнення і виробничої ефективності, тобто використання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від залучених ресурсів. Інакше кажучи, товари й послуги виробляють із найнижчими витратами. Справді, пшеницю можна жати серпом, а землю копати лопатою, але чи можна в цьому разі забезпечити високу ефективність?

Оскільки ресурси рідкісні, то економіка за повної зайнятості й повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг. Саме тому люди мусять вибирати, які продукти виробляти, а від яких відмовитися. Тому перед кожною людиною, фірмою і суспільством загалом виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання обмежених ресурсів, визначення умов і напрямів використання обмежених ресурсів.

Економічна теорія в цьому виходить з постулату раціональної поведінки суб´єктів господарювання, раціонального ведення господарства. Передусім це стосується головного суб´єкта господарювання - Ното есопотісиз. Уважають, що така людина раціональна, добре поінформована щодо бізнесу і намагається отримати максимальний результат з мінімальними затратами обмежених ресурсів. І хоч така передумова досить нереальна, теорія оптимальної поведінки є своєрідним керівництвом у раціональній діяльності.

Насправді ж люди завжди стикаються з альтернативними витратами. Тому раціональний суб´єкт господарювання для того, щоб зробити оптимальний вибір, має підраховувати не тільки майбутні витрати, а й витрати невикористаних (втрачених) можливостей.

Таблиця і крива виробничих можливостей

Для найліпшої ілюстрації проблеми вибору зробімо декілька припущень, а саме:

  • економіка функціонує за умов повної зайнятості й досягає
  • повного обсягу виробництва;
  • наявні ресурси постійні і за кількістю, і за якістю;
  • технологія виробничих процесів є постійною. Припущення 2 і 3 означають, що ми розглядаємо ситуацію на певний момент часу або за дуже короткий проміжок часу. Для тривалого періоду ці припущення були б нереалістичними;
  • розглядаємо двопродуктову модель економіки, тобто припускаємо, що виробляють не величезну кількість товарів і послуг, а лише два продукти, наприклад, масло і трактори. Масло символізує споживчі блага, тобто продукти, які безпосередньо задовольняють потреби людей, трактори - блага виробничого призначення, тобто продукти, які задовольняють потреби людей опосередковано, забезпечуючи ефективніше виробництво.

Останнє припущення (двопродуктова модель) передбачає, що всі ресурси будуть розподілені між виробництвом цих двох продуктів. Однак, припустімо, що ці ресурси суспільство зосередило тільки на виробництві масла. Нехай максимальна кількість масла, яку за чинного рівня технології можна виготовити з ресурсів, становить 5 млн кг.

Уявімо тепер, що всі 100% ресурсів спрямовано на виробництво тракторів, їхнє максимально можливе виробництво становитиме 15 тис. штук. Отже, якщо суспільство повністю відмовиться від виробництва масла, то зможе виробити 15 тис. тракторів.

Це дві крайності. Будь-яка економіка виробляє і споживчі, і капітальні блага. Варіанти вибору між виробництвом масла і тракторів за умови повного використання обмежених ресурсів подано у табл. 2.1.3 табл. 2.1 видно: якщо суспільство відмовляється від деякої кількості масла, то має додаткову кількість тракторів. Масло, отже, трансформується у трактори через переорієнтацію ресурсів. Повне використання обмежених ресурсів означає, що суспільство має вибирати між виробництвом тракторів і виробництвом масла, оскільки така економіка завжди альтернативна. Оскільки трактори символізують капітальні блага, а масло -споживчі, то суспільству завжди доводиться робити вибір між виробництвом капітальних благ і виробництвом предметів споживання (споживчих благ).

Переміщення ресурсів із виробництва капітальних благ на виробництво предметів споживання видається спокусливим. Суспільство повніше задовольняло б власні щоденні потреби. Однак така поведінка недалекосяжна. Вона згодом завдасть удару по самому суспільству, оскільки запас його капітальних благ зменшиться або принаймні не збільшуватиметься звичним темпом, а внаслідок цього потенціал майбутнього виробництва знижуватиметься. Переміщуючись від альтернативи А до альтернативи Р(днв. табл. 2.1), суспільство віддає перевагу задоволенню нинішніх потреб, тобто реалізує підхід "більше тепер" замість "набагато більше потім". І навпаки, переміщуючись від альтернативи Р до альтернативи А, суспільство утримується від поточного споживання, що сприятиме збільшенню капітальних благ, і можна сподіватися на більший обсяг виробництва, а отже, більший обсяг споживання в майбутньому.

у будь-який момент економіка за повної "зайнятості та повного обсягу виробництва мусить жертвувати частиною одного продукту, щоб отримати більше іншого. Обмеженість ресурсів не дає змоги одночасно збільшувати виробництво обох продуктів.

Таблиця 2.1 Альтернативні можливості виробництва тракторів і масла

Альтернативи

Трактори, тис. шт.

Масло, мли кг

А

15

0

В

14

1

С

12

2

D

9

3

Е

5

4

Р

0

5

Для наочності варіанти виробництва двох альтернативних продуктів можна зобразити графічно у вигляді кривої виробничих можливостей (КВМ), або кривої´трансформації(КТ). На горизонтальній осі відкладімо кількість виробленого масла (споживчі блага), а на вертикальній - трактори (капітальні блага). Кожна точка є графічним вираженням певного максимального обсягу спільного виробництва обох продуктів. Сполучімо точки й одержимо криву виробничих можливостей, або криву трансформації.

Ця крива відображає передусім певну межу економіки за наявних ресурсів. Аналіз кривої трансформації, дає підстави для таких висновків:

по-перше, за прийнятих обмежень усі точки комбінацій виробництва тракторів і масла розміщені на КТ;

по-друге, очевидно, що суспільство, економіка якого перебуває на КТ, не може одночасно збільшувати виробництво тракторів (інвестиційних товарів) і масла (споживчих товарів);

по-третє, КТ може ілюструвати рівні виробничих можливостей у різних країнах. Звичайно, це будуть різні криві, і вони дадуть тільки загальне уявлення про відмінності виробничих можливостей у різних державах. Водночас КТ засвідчує, що в кожний момент країна має обмежені можливості й не може вирватися за межі своєї КТ;

по-четверте, кожна точка на КТ відображає одночасне максимальне виробництво обох продуктів; відмінність між ними тільки в різній комбінації продуктів;

по-п´яте, точки що лежать на кривій, як і точки всередині кривої, досяжні. Проте точки, що лежать усередині кривої, не такі бажані, як точки на кривій. Точки, що лежать поза кривою виробничих можливостей, як-от точка \У, за наявної кількості ресурсів і незмінної технології недосяжні;

по-шосте, спадний характер кривої трансформації відображає і "ціну" одного товару, виражену в альтернативній кількості іншого товару (ціну альтернатив для суспільства). На цьому факті ґрунтується поняття альтернативної вартості;

по-сьоме, опукла форма КТ засвідчує, що збільшення виробництва одного товару (у нашому випадку масла) супроводжується зменшенням ефективності використання обмежених ресурсів.

Альтернативна вартість

Альтернативна вартість товару визначена кількістю товару, від якої треба відмовитись, щоб отримати деяку кількість іншого товару, або альтернативна вартість - це те, від чого треба відмовитись, щоб отримати баясане. Економісти також кажуть, що альтернативна вартість - це найцінніша після обраної альтернативи, від якої відмовились. Як тільки хто-небудь ухвалює рішення про використання обмежених ресурсів, тобто робить економічний вибір, то перед ним одразу ж постає питання альтернативної вартості, тобто ціни втраченої можливості.

Крива виробничих можливостей, спадна, тобто вона нахилена праворуч і вниз. Вона є опуклою лінією, а не прямою. Це пов´язано із законом зростання альтернативної вартості. Цей закон можна сформулювати так: для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовлятись від щораз більшої кількості іншого продукту.

Як видно з табл. 2.1, перша одиниця масла передбачає відмову лише від однієї тисячі тракторів. Іншими словами, "ціною" першого мільйона кілограмів масла є одна тисяча тракторів. Ця "ціна" масла, як видно з прикладу, постійно зростає. Вже для отримання другої одиниці масла треба пожертвувати двома тисячами тракторів, третьої - трьома і т. д. Кожна додаткова одиниця масла стає дедалі дорожчою, тобто доводиться відмовлятись від виробництва щораз більшої кількості тракторів. Графічно це відображено в тому, що крива виробничих можливостей крутіша від точки А до точки Р.

Закон зростання альтернативної вартості поширюється і на виробництво масла. Тільки в цьому разі відмова від кожної одиниці масла виражатиметься у щораз меншому прирості виробництва тракторів. Справді, якщо виробництво першої "партії" тракторів 5 тис. штук обійшлося суспільству досить легко -довелося скоротити виробництво масла на 1 млн т, то вже наступні зменшення виробництва масла (з 4 до 3; з 3 до 2, і з 2 до 1 млн. т.) супроводжувалися шораз меншим приростом виробництва тракторів (відповідно на 4, 3 і 2 тис. одиниць).

Економічний зміст закону зростання альтернативної вартості пов´язаний з тим, що економічні ресурси не зовсім придатні для повного їх використання у виробництві альтернативних продуктів. Коли ми намагаємось збільшити виробництво масла, то передусім використовуємо ті ресурси, які найпридатніші для цього.

Зрозуміло, що для виробництва додаткової одиниці масла потрібно дедалі більше таких ресурсів, а отже, треба вилучати чимраз більшу кількість ресурсів із виробництва тракторів. Відсутність повної взаємозомінюваності ресурсів, або, як кажуть економісти, досконалої еластичності ресурсів, є основою дії закону зростання альтернативної вартості.

Те, що ціна одного товару, виражена в іншому товарі, має тенденцію зростати, частково пов´язане і з законом спадної віддачі. Цей закон виявляється у послідовному зменшенні приросту продукції в разі додавання рівновеликих порцій одного фактора до незмінної кількості інших факторів. Економічний сенс цього закону такий: додаткові затрати одного фактора "співпрацюють " з незмінною кількістю іншого. Проте ресурси (фактори виробництва) "працюють" у комплексі, у системі, у певній пропорції, якої потрібно дотримуватись. Додаючи рівновеликі кількості одного фактора до незмінної кількості інших, спричинюємо диспропорцію ресурсів, що зумовило б неповне використання усіх ресурсів. Отже, примноження одного фактора (за умов незмінності інших) не дає відповідного збільшення доходу. Віддача ресурсу зменшується. Однак цей результат виявляється не відразу, а тільки з певного обсягу виробництва і з певного часу.

Під час розгляду питання (проблеми) альтернативної вартості ми вперше стикаємося з поняттям ціни. На побутовому рівні ціну звично ототожнюють з певною сумою грошей, яку потрібно заплатити за товар. Однак ціна не обов´язково виражається у грошах.

Наукове розуміння феномену ціни пов´язане з поняттям альтернативної вартості. У нашому випадку ціна масла виражена кількістю тракторів, від виробництва яких треба відмовитись. До того ж, ціною придбання якогось товару може бути й час (час також належить до обмежених ресурсів), яким довелось пожертвувати, щоб отримати цей товар. Іншими словами, ціна може бути виражена: у грошах; у товарах (від яких довелося відмовитись); у часі.

Отже, ціна - це альтернативна вартість.