Адвокат: навички професії

15. Про забезпечення можливого майбутнього позову

Будь-яку справу можна довести до абсурду. Наше слідство це блискуче довело. Не порахувати, скільки підприємств було знищено, скільки людей було викинуто без роботи на вулицю за допомогою ст. 125,126 КПК України. І все це за мовчазною згодою і Генеральної прокуратури.

Подивимось на ці статті та вчитаємось у їхній зміст. Зауважимо, що це статті ще «радянської доби», коли слова «приватна власність», «підприємництво» були нечуваним гріхом і тягли за собою за певних умов кримінальну відповідальність. І тоді, і тепер ст. 125, 126 КПК зобов’язували вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі, а також можливого в майбутньому цивільного позову. Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного.

Під вкладами тоді, у радянську добу, розумілися вклади до Ощадбанку. Щоб не було з боку слідчих поширювального тлумачення, було спеціально зауважено, що ці норми не стосуються часток колгоспників і кооператорів у майні колгоспів та кооперативних організацій. Неможливо було навіть уявити, щоб слідчий, порушивши кримінальну справу проти колгоспного голови, накладав у зв’язку з цим арешт на майно і рахунки колгоспу. Такий слідчий був би негайно звільнений з роботи, а прокурор би доповідав, що постанову про арешт скасовано, слідчий покараний, а на майбутнє такої помилки ніхто не допустить. Що таке тратти, векселі, цінні папери, корпоративні права, трансферти, - слідчі того часу навіть не уявляли.

Минув час. Підприємництво і приватну власність дозволили. Отже, потрібно було роз’яснити, або ж переглянути ст. 125 і 126 КПК відповідно до нової доби. У нових умовах з цими статтями слід було поводитись обережно. Тут потрібна робота зі скальпелем, а не із сокирою. Начебто зрозуміло. Якщо обвинуваченому, проти якого порушено кримінальну справу, належить у товаристві 10% статутного фонду, то накладати арешти на майно підприємства і його рахунки недопустимо. Слід би принаймні виділити ту частку в 10% і встановити заборону на її продаж. Але саме товариство має функціонувати, адже це соціальний об’єкт, який дає роботу людям, виробляє продукцію, надає послуги.

Частка в статутному фонді в розмірі 10% ще не означає, що у конкретного обвинуваченого є право власності на майно цього товариства і що у забезпечення можливого майбутнього цивільного позову або конфіскації допустимо накладати арешт на майно товариства і його розрахунковий рахунок, припиняючи в такий спосіб діяльність підприємства. Крім того, накласти арешт на рахунки і майно підприємства означає припинити його діяльність, викинути працівників на вулицю і залишити їх без роботи, розорити підприємство і довести його до банкрутства. Прикладів багато.

Приклад 58. Ц. належало 8 % статутного фонду товариства «Адоніс». Товариство взяло значні кредити в банку, закупило бензин та інші товари. У зв’язку з порушенням кримінальної справи проти Ц. на рахунки підприємства та його майно було накладено арешт, вилучено печатки та комп’ютери. Діяльність підприємства було припинено. Товари що мали певний термін придатності (цукерки, вина, ліки) більше, ніж за 4 роки слідства стали непридатними. Понад двісті працівників підприємства без виплат заробітної плати і компенсації були викинуті на вулицю, поповнивши армію безробітних. І все це заради майбутнього можливого цивільного позову на частку Ц. у розмірі 8 %. У решті-решт через 5 років безкінечних судових процесів та кількох слухань справи у Верховному Суді України суд виправдав Ц., стягнув з держави витрати на правову допомогу, повернув автомобіль. Але підприємство «Адоніс» стало банкрутом, банки втратили кредити. Виграли тільки слідчі: їх підвищили у званнях і посадах...

Захисники бомбардували Генеральну прокуратуру про незаконність арештів майна. Один із відділів Генпрокуратури в листах визнавав, що накладати в такий спосіб арешти незаконно. Інший відділ, який здійснював нагляд за слідчими, стверджував що «усьо правильно». Такий сумний для підприємців і робітників результат.

Ні Верховний Суд України, ні Генеральна прокуратура України донині чітко не визначилися з цим питанням. Тому помилкова, незаконна практика арештів на майно, яке ніяким чином не належить обвинуваченим, продовжується.

Доклав рук до цього питання і Конституційний Суд України. Адже це з його легкої руки неможливо негайно оскаржити до суду постанову слідчого про накладення арешту на розрахунковий рахунок, вилучення печатки підприємства тощо. Потрібно чекати рік, два, три, коли слідство завершиться і справа буде передана до суду. Тоді на попередньому слуханні або під час слухання справи суд може виправити допущену слідчим помилку. Звичайно, власник майна, що заарештовано, формально може звернутися з позовом про виключення майна з опису. Але іноді і це не допомагає. Суди додумалися зупиняти провадження у таких справах до завершення слідства...

Приклад 59. Слідчий податкової міліції одного із ОДПІ постановою від 10 січня 2004 р. наклав арешт на лікеро-горілчаний об’єкт і спиртовий цех та виготовлений спирт одного з державних підприємств у забезпечення можливого майбутнього цивільного позову. Арешт накладено в справі, порушеній за фактом несплати податків службовими особами підприємства. Підозрюваних і обвинувачених у справі ще немає. Майно належить державі, а не службовим особам підприємства (поки що взагалі невідомим слідству). Хіба не зрозуміло, що в будь-якому випадку майбутній можливий цивільний позов до директора або головного бухгалтера не може бути задоволений за рахунок держави. Адже цивільний позов до директора (тобто конкретної фізичної особи) подається в інтересах держави і не може бути стягнутий за рахунок майна держави.

Очевидно, що спочатку треба визначитися з обвинуваченим, притягнути цю особу як цивільного відповідача (ст. 124 КПК ) та накласти арешт на його майно, вклади і цінності. Не менш зрозуміло, що відповідний державний спиртовий комбінат, на майно якого накладено арешт, ніяким чином не може бути ні підозрюваним, ні обвинуваченим, а також не може відповідати за дії фізичної особи.

У підготовленому до третього читання проекті нового КПК України питання про забезпечення майбутнього цивільного позову вирішено значно краще. Стаття 65 проекту КПК передбачає особливості порядку накладення арешту на цінні папери, корпоративні права і частку в господарських товариствах. Зокрема передбачено, що на частку в майні та інші корпоративні права в господарському товаристві може бути встановлена заборона на їхнє відчуження або розпорядження. У цьому випадку можуть установлюватись обмеження також і на сплату дивідендів та інших виплат, одержання яких випливає з корпоративних прав. Такі обмеження не повинні утруднювати діяльність підприємства, а також зачіпати інтереси інших учасників спільної власності та корпоративних прав.

Але хіба на практиці потрібно чекати нового КПК? Хіба не ясно, що накладення арештів на майно підприємств, закриття їхніх рахунків, вилучення майна, яке завідомо не належить обвинуваченому, є незаконним. Хіба не зрозуміло, що припинення діяльності підприємств у такий спосіб, якщо обвинуваченому належить частка в статутному фонді в розмірі, наприклад, 5 % або навіть 60 %, є незаконним і навіть злочинним? Тому жодних перепон для припинення з боку слідчих таких незаконних дій немає. Справа за прокурорами... Якщо інтереси держави потрібно захищати від дій такого невправного слідчого, то це прямий обов’язок прокурора і для цього непотрібно збільшувати обсяг його прав...

Порада захиснику. Виявивши, що у справі, в яку вступив захисник, накладено арешти на майно підприємств, де засновником є підозрюваний або обвинувачений, потрібно вжити заходів до оскарження таких дій з боку слідчого якомога швидше. Варіантів декілька: це може бути скарга на слідчого прокурору, і далі, у випадку відмови прокурора вищому прокурору. Засновники підприємства, а також посадові особи підприємства, самі можуть звернутися до суду з позовом про звільнення з-під арешту (виключення з опису) безпідставно арештованого майна. Можна ініціювати скарги на дії слідчого працівників підприємства, які залишилися без зарплати, а то й без роботи. Можна також ініціювати позови працівників підприємства про стягнення заробітної плати та інших заборгованостей з вимогою скасувати постанову слідчого в частині, що накладена на майно, яке не належить підозрюваному та обвинуваченому.

Приклад 60. У складських приміщеннях суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ПІ. зберігала товарно-матеріальні цінності на підставі договорів про відповідальне зберігання. Співробітники податкової служби, порушуючи права власника, вилучили майно на суму 1173139, 89 грн При цьому були складені Протоколи огляду місця події, у яких було записано перелік вилучених товарно-матеріальних цінностей. Нечіткість правового регулювання і розмежування таких дій, як огляд, обшук та виїмка, призвели в даному випадку до того, що вилучалися матеріальні цінності на суму більше 1 млн. грн на підставі протоколу огляду. У подальшому прокуратурою було визнано, що дії співробітників ДПІ були незаконними. Адвокат підготував і направив до господарського суду позовну заяву про повернення майна та стягнення збитків відповідно до ч. З ст. 13 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», яка передбачає що збитки, заподіяні неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.