Договір є універсальним природним соціальним явищем, основним інструментом організації суспільних відносин і застосовується скрізь у якості регулятора суспільних відносин. Саме договір став свого часу мірилом визначення обсягу повноважень осіб, які про щось домовляються. Вважається, що й право, як соціальна категорія, виникло завдяки появі договору. Традиційно договір розглядається як угода двох або більше сторін про встановлення, зміну чи припинення відповідних прав і обов’язків. Договори поділяються на цивільні, трудові, з адміністративних відносин, міжнародні, фінансові, письмові, усні.

Договори притаманні й екологічному праву. Історії відоме договірне використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, особливо коли згадати спільне використання об’єктів природи родовим суспільством, побудованим за принципом неписаного договору про використання спільної території для задоволення численних потреб. У процесі формування різних типів держав формувалися й такі відомі договірні форми використання природних ресурсів, як оренда, сервітут, концесія, охоронні зобов’язання щодо особливо унікальних природних територій та об’єктів тощо.

Водночас екологічному праву притаманні всі ознаки публічного права, яке встановлює та гарантує верховенство інтересів усього суспільства, народу, нації і держави в цілому у сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки громадян. Тому саме екологічне законодавство наділяє суб’єктів публічної влади компетенцією, яку вони зобов’язані реалізувати на користь всього суспільства, а також дозволяє при виконанні покладених повноважень обрати раціональні варіанти для їх реалізації. З урахуванням цього в умовах сучасної децентралізації і демократизації державного управління, удосконалення взаємовідносин між суб’єктами публічної влади та приватними особами (фізичними, юридичними), прагнення держави використовувати різноманітні засоби для оптимізації своєї діяльності і реалізації суспільних інтересів, поряд із традиційними імперативними методами правового регулювання екологічних правовідносин в екологічному праві широко використовуються методи договірного характеру. В сучасних умовах до вищеназваних договірних форм додаються нові, зокрема, такі як дозвільна система використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки, де поряд із договором застосовується спеціальний дозвіл, або договори комплексного природокористування, чи договори екологічного страхування ризиків та відповідальності за можливу шкоду для навколишнього природного середовища, життя і здоров’я громадян від впливів господарської та іншої діяльності.

З таких міркувань у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка для підготовки висококваліфікованих юристів запроваджено спеціальний навчальний курс «Договори в екологічному праві», який спрямований на засвоєння студентами юридичних факультетів теоретичних знань і формування у них практичних вмінь та навичок самостійного розв’язання проблем, що виникають у процесі реалізації норм екологічного законодавства, які спрямовані на регулювання специфічних договірних відносин у сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. В умовах переходу до ринкових відносин, інтеграції до світових процесів вирішення екологічних проблем юристи повинні знати, як поряд з переважно імперативним (владним) впливом еколого-правових норм на поведінку суб’єктів відповідних правовідносин згідно із чинним законодавством можна застосовувати методи диспозитивного характеру, які дозволяють на основі відповідних договорів у цій сфері забезпечити суспільні та державні, публічні і приватні екологічні інтереси та потреби.

Цей посібник дозволяє закласти основи для використання студентами одержаних знань у процесі подальшого навчання, а також для формування у них навичок застосування норм екологічного та іншого законодавства на практиці при розробці та забезпеченні юридичного супроводу оренди природних ресурсів, угод про розподіл продукції, концесії природних ресурсів, видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів на умовах конкурсів, видачі дозволів на здійснення екологічно небезпечних видів діяльності на умовах обов’язкового проведення екологічної експертизи, екологічного аудиту, екологічного страхування тощо на договірних засадах, договорів підряду на виконання меліоративних, лісовідновних, водо- та атмосфероохоронних робіт, підготовки проектів граничнодопустимих викидів, скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, на здійснення екологічного інформування, виконання еколого-івестиційних проектів та інше. Підготовка фахівців з правознавства передбачає наявність у них знань про правове регулювання договірних екологічних відносин, про систему та структуру організаційно-функціональних, економічних, правових та інших засобів забезпечення належного виконання договорів в екологічному праві.

В основі предмета цієї дисципліни є норми Конституції України, міжнародних договорів, належним чином імплементованих Україною, чинного національного законодавства, які заклали засади договірного регулювання суспільних екологічних правовідносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки, в тому числі положення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Земельного, Водного, Лісового кодексів України, Кодексу України про надра, Законів України «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідний фонд України», «Про екологічний аудит», «Про екологічну експертизу», «Про концесію», «Про угоди про розподіл продукції», «Про державно-приватне партнерство» та інших, підзаконних актів - Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства екології та природних ресурсів України, інших центральних органів виконавчої влади, які врегульовують еколого-договірні відносини, а також матеріали судової практики з цих питань. Це дозволить застосовувати одержані теоретичні знання щодо правового регулювання договірних відносин у галузі екології на практиці; самостійно вирішувати практичні завдання, використовуючи положення відповідних нормативно-правових актів; правильно визначати предмет та об’єкт еколого-правових договорів, їхні істотні умови, обсяг прав та обов’язків суб’єктів еколого-договірних відносин, визначати правовий механізм їх реалізації в конкретних життєвих ситуаціях.