Договори в екологічному праві України

§ 2. Делікти як підстави виникнення еколого-правових договірних відносин

При виконанні публічних еколого-правових договірних зобов’язань можуть виникати ситуації, в тому числі й порушення вимог законодавства, що тягне за собою виникнення додаткових зобов’язань договірного характеру. Так, для екологічної сфери характерними є законодавчі умови про додаткове виконання зобов’язань за фактом виникнення екологічної шкоди, а отже укладання договорів на виконання різного роду робіт з відновлення (відтворення) порушених господарською діяльністю природних ресурсів, таких як: рекультивація земель (ст. 97 та 157 ЗК України); водоохоронні заходи (розділ IV Водного кодексу України); відтворення лісів та лісорозведення (гл. 14 Лісового кодексу України), підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів та збереження біорізноманіття в лісах (гл. 15 ЛК України), заходи з охорони лісів (гл. 16 ЛК України) та інше.

Зокрема, суб’єктами виконання заходів із рекультивації земель відповідно до законодавства є гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші підприємства і організації, діяльність яких призвела до змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі земель, які зобов’язані за свій рахунок приводити використані земельні ділянки у стан, необхідний для їх використання за призначенням (у сільському, лісовому, рибному або іншому господарстві), згідно з проектами, в тому числі й шляхом укладання додаткових угод з проектними та підрядними організаціями, що спеціалізуються в цій сфері. Відновлення родючості земель, що підлягають рекультивації, може здійснюватися й самими землевласниками й землекористувачами, однак за кошти підприємств, установ, організацій, які проводили на цих землях роботи, пов’язані з порушенням ґрунтового покрову. Порядок визначення збитків, завданих унаслідок непроведения робіт з рекультивації порушених земель, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № .1098, проте відшкодування особами збитків, розмір яких визначено цією постановою, не звільняє їх від проведення в установленому порядку робіт з рекультивації порушених земель. Аналогічно виконуються природоохоронні заходи у сферах використання, охорони та відтворення вод, лісів, інших природних ресурсів за кошти осіб, з вини яких такі ресурси виявилися засміченими, забрудненими або знищеними.

З урахуванням конституційного визначення держави як зобов’язальної особи забезпечувати екологічну безпеку підставами виникнення договорів в екологічному праві можна визначити події, тобто ті природно-соціальні процеси або явища, які набувають юридичної значимості в силу свого впливу на суспільні відносини в галузі використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки - це глобальні зміни у складі земель, вод, лісів, рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря - їх забруднення, засмічення, вичерпання, знищення тощо як унаслідок господарської діяльності, так і в результаті природних стихійних явищ. При цьому слід брати до уваги Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1147. Тому ініціатором виконання природоохоронних заходів або ж їх замовником має виступати держава. Таке можливе й у разі відсутності коштів приватних осіб на відновлення (відтворення) природних ресурсів. Отже, природоохоронні заходи мають виконуватися за кошти державного та місцевих бюджетів, а також за кошти фондів охорони навколишнього природного середовища, одержаних на конкурсних та договірних засадах.

Для покриття можливих витрат на приведення природних ресурсів у попередній до виникнення надзвичайних ситуацій стан суб’єктам господарювання встановлюється законодавча умова щодо укладання договорів обов´язкового страхування ризиків виникнення таких ситуацій та страхування цивільної відповідальності за шкоду, яка може виникнути для навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людей (ст. 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»), особливо при поводженні з небезпечними відходами, речовинами, вантажами тощо (Закон України від 7 березня 1996 р. «Про страхування»),

З метою попередити негативний вплив своєї діяльності на стан навколишнього природного середовища суб’єкти господарювання мають дотримуватися й інших законодавчих умов щодо укладення: договорів на проведення державної екологічної експертизи проектів та видів діяльності з додержанням умов та правил передачі документації на таку експертизу (Закон України від 9 лютого 1995 р. «Про екологічну експертизу», Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 1995 р. № 870); договорів на проведення екологічного аудиту (Закон України від 24 червня 2004 р. «Про екологічний аудит») з екологічними аудиторами та юридичними особами, що мають право на здійснення екологічного аудиту (Положення про проведення реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту, затверджене наказом Мінприроди України від 27 березня 2007 р. № 121); договорів на розроблення нормативів граничнодопустимого рівня впливу фізичних та біологічних факторів, який здійснюється на стан атмосферного повітря (ст. 5 Закону України від 16 жовтня 1992 p., в ред. від 21 червня 2001 р. «Про охорону атмосферного повітря», Порядок розроблення і затвердження нормативів граничнодопустимого рівня впливу фізичних та біологічних факторів, який здійснюється на стан атмосферного повітря, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 300) та ін.

Такі договори укладаються для одержання необхідних документів - висновків, дозволів, нормативів тощо, які потрібні для набуття спеціальної еколого-правосуб’єктності, тобто прав та обов’язків в галузі екології, а також з метою попередження виникнення екологічної шкоди від впливу господарської діяльності, що реалізується.