Правотворчі органи використовують різні мовні засоби для встановлення в актах законодавства прав та обов’язків учасників відповідних правовідносин, а також обставин, за яких вони виникають, змінюються та припиняються. Крім того, правотворчі органи прагнуть до скорочення тексту нормативно-правових актів або, як образно кажуть, до економії нормативного матеріалу. Унаслідок цього більшість правових приписів в актах законодавства встановлюється не прямо, а опосередковано (випливає із них). Навіть кількість правових приписів, які прямо випливають із актів законодавства, перевищує кількість правових приписів, що прямо встановлюються в актах законодавства. Це диктує необхідність знати, у які способи правові приписи прямо випливають із актів законодавства.