Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. В 4-х т. Т. 4. Методологія тлумачення нормативно-правових актів України

11. Пряме випливання правових приписів із формулювань, в яких використовуються слова “лише”, “тільки”, “виключно”, ”не інакше як” тощо

Права та обов’язки прямо випливають із формулювань, в яких використовуються слова „лише” або „тільки”. В Цивільному кодексі [136] ми зустріли 94 таких формулювання. Правові приписи, які прямо випливають із формулювань актів цивільного законодавства, що містять слова „лише” або „тільки”, виявляються при тлумаченні висновком a contrario. Але на відміну від правових приписів, які виявляються за допомогою такого ж висновку за відсутності у відповідних формулюваннях актів законодавства слів „лише” або „тільки”, тут чітко видно, що словами „лише” або „тільки” законодавець протиставляє дані обставини всім іншим (якщо ці слова містяться в гіпотезі правової норми) або дані права (обов’язки) всім іншим (якщо ці слова містяться в диспозиції правової норми), або даний вид відповідальності всім іншим. Тобто за допомогою зазначених слів законодавець підкреслює: І) що особа інших прав не має (інших обов’язків не несе), хоч би вони і передбачались загальними нормами, що поширюються на дані правовідносини; 2) що за інших обставин певні права чи обов’язки не виникають, не змінюються і не припиняються.

Законодавець однозначно і визначено протиставляє певні явища всім іншим за допомогою слова „виключно”. Лише формулювання частини першої ст. 6 Закону „Про зовнішньоекономічну діяльність” [ 144] „у виключній формі” створює труднощі для його інтерпретації, оскільки недостатньо ясно, якою ж є ця „виключна форма”. В решті випадків наявність слова „виключно” означає, що із відповідного формулювання прямо випливає протилежний правовий припис, що стосується змісту прав та обов’язків осіб чи умов їх виникнення, зміни чи припинення.

“Не інакше як” — це ще одна граматична форма, що використовується законодавцем для чіткого протиставлення певних правових явищ усім іншим, що є підставою для твердження про те, що із таких нормативних положень прямо випливають протилежні правові приписи, які виявляються висновком a contrario. Так, відповідно до частини другої ст. 27 Кримінально-процесуального кодексу [122] справи про злочини, передбачені деякими положеннями Кримінального кодексу України [131), порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, але закривати їх за примиренням потерпілого з обвинуваченим, підсудним не можна. Звідси прямо випливає і висновком a contrario виявляється правовий припис, згідно з яким за відсутності скарги потерпілого такі справи не можуть бути порушені. Правильність цього висновку підтверджується п. 7 частини першої ст. 27 КПК, яка підставою закриття справи визнає відсутність у відповідних випадках скарги потерпілого. Відповідно до ч. 2 ст. II КАС [140] “суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог”. Звідси прямо випливає і висновком a contrario виявляється правовий припис, згідно з яким суд не може розглядати адміністративні справи за відсутності позовної заяви, поданої відповідно до названого Кодексу [140]. Подібне значення має і словосполучення “не менш як”, що вживається у частині першій ст. 9 Закону “Про організації роботодавців” [231] (“Засновниками організації роботодавців відповідно до цього Закону можуть бути не менш як десять роботодавців або два і більше роботодавці певної галузі для заснування галузевої організації роботодавців”).

Таке ж протиставлення часто помітне і при використанні в тексті актів законодавства прийменника „крім” або словосполучень „за винятком”, „якщо інше не встановлено законом (Конституцією, кодексом, актами законодавства, договором, домовленістю сторін тощо”.

У всіх перелічених випадках важливо звертати увагу на те слово, до якого безпосередньо відноситься будь-як із згаданих вище слів чи словосполучень (“лише”, “тільки”, “виключно”, “не інакше як”). Наведемо для прикладу ч. 1 ст. 11 ЦПК [139]: “Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі”. Слова “не інакше як” відносяться тут безпосередньо до слів “за зверненням”. Це дає підстави для висновку про те, що із ч. 1 ст. II ЦПК прямо випливає і висновком a contrario виявляється правовий припис, згідно з яким без звернення розгляд цивільної справи не допускається. Якщо межі висновку a contrario в даному випадку розширити і віднести словосполучення «не інакше як» до слів “фізичних і юридичних осіб”, з’являється підстава для твердження про те, що із ч. 1 ст. II ЦПК прямо випливає і висновком a contrario виявляється правовий припис, згідно з яким інші особи (які відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК [136] можуть бути учасниками цивільних відносин) не вправі звертатись до суду, що було б неправильним.