“Майно інвестора може бути використане ним для забезпечення його зобов’язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України” (ч. 4 ст. 7 Закону “Про інвестиційну діяльність” 1149]). Звідси прямо випливає і висновком a contrario виявляється правовий припис, згідно з яким майно, яке належить юридичній особі на праві оперативного управління, не може бути предметом договору застави, що укладається з метою забезпечення зобов’язань інвестора. Отже, казенне підприємство у таких правовідносинах брати участь не може. Застереження “якщо інше не передбачено законодавчими актами України” має на увазі спеціальні положення, а не правила ст. 77 ГК [137], яка встановлює загальні правила про майнові права казенного підприємства.