Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. В 4-х т. Т. 4. Методологія тлумачення нормативно-правових актів України

13. Межі дії правових приписів, що прямо випливають із актів законодавства та встановлюється висновком a contrario

Інколи законодавець уточнює коло обставин, прав та обов’язків, яким протиставляється визначене актом законодавства коло обставин, прав та обов’язків, зазначенням на те, яким саме обставинам, правам та обов’язкам робиться протиставлення. В таких випадках коло явищ, на які зазначається в акті законодавства, протиставляється не всім іншим явищам, а цьому уточненому колу явищ. Так, формулювання „особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги...” (ч. 4 ст. 197 ЦК [136]) давало б підставу для висновку про те, що індосант взагалі не несе відповідальності перед індосатом у всій решті випадків. Зокрема, це означало б неможливість застосування до індосанта відповідальності, передбаченої частиною третьою ст. 10 Закону „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” [261] (індосант, що підписав договір цесії, міг би передати цінний папір, не переданий на виконання договору, іншому індосату. Якщо перший індосат своє обтяження не зареєстрував, договір цесії з другим індосатом є дійсним, а на індосанта покладається згідно із названим Законом відповідальність у вигляді відшкодування збитків). Але такий висновок є неможливим, оскільки цитований текст ч. 4 ст. 197 ЦК доповнюється словами „і не відповідає за здійснення цього права”. Отже, формулювання „відповідає лише за недійсність відповідної вимоги” протиставляється відповідальності індосанта не взагалі, а лише відповідальності за здійснення права.