Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. В 4-х т. Т. 4. Методологія тлумачення нормативно-правових актів України

1. Юридична сила правових приписів, які прямо випливають із актів законодавства і виявляються висновком a contrario при тлумаченні формулювань актів законодавства, в яких використовується прислівник „виключно”

Правові приписи, про які йдеться, за загальним правилом, мають таку ж юридичну силу, як і прямо встановлені приписи, а також інші правові приписи, що прямо випливають із актів законодавства. Але при наявності колізії такі правові приписи в силу категоричності, якої надає їм слово „виключно”, підлягають переважному застосуванню перед прямо встановленими правовими приписами і іншими правовими приписами, які прямо випливають із актів законодавства (крім спеціальних правових приписів).

Покажемо це на прикладі співвідношення п. 3.1.1 ч. 3.1 ст. З Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” [224] (“Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду”) і абзацу першого п. 10.1.1 ч. 10.1 того ж Закону (“У разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності — шляхом продажу інших активів такого платника податків”). Судова практика, коли йдеться про стягнення коштів з рахунків платників податків у банках, однозначно йде шляхом переважного застосування п. 3.1.1 ч. 3.1 ст. З названого Закону.

Менш визначеною є позиція судів стосовно підстави продажу активів платника податку-боржника з метою погашення податкового боргу. Т в першому, і в другому випадках перевага при правозастосуванні має бути надана п. 3.1.1 ч. 3.1 ст. З Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ці два конкуруючі законодавчі положення є несумісними внаслідок наявності в тексті п. 3.1.1 ч. 3.1 ст. З названого Закону прислівника “виключно”. Вони не співвідносяться як загальне і спеціальне правила. Категоричність, якої прислівник “виключно” надає п. 3.1.1 ч. 3.1 ст. З цього Закону, обумовлює переважне застосування зазначеного пункту перед абзацом першим п. 10.1.1 ч. 10.1 ст. 10 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та іншими положеннями цієї статті.