Договори в екологічному праві України

§ 1. Поняття форми та змісту еколого-правових договорів

Еколого-правовим договорам, як і будь-якій формі упорядкування суспільних відносин, притаманні зовнішні та внутрішні ознаки. Такі ознаки відносяться безпосередньо до поняття самого договору у значенні соціально-правового явища або до його внутрішнього змісту. Зокрема, зовнішніми ознаками договору є форма, внутрішніми - суб’єктивні ознаки, структурні елементи і зміст.

Форма еколого-правових договорів є необхідною умовою їх виконання, що черговий раз підтверджує імперативність правових норм, які це передбачають. У літературі форма договору традиційно представляється як спосіб зовнішнього виявлення і прояву: порядку реалізації волі, цільових прагнень, обсягу повноважень суб’єктів договірних відносин, предмета, характеру і строковості діяльності (взаємодії) сторін, що домовляються, а також негативних юридичних наслідків у результаті відхилень від домовлених сторонами умов такої взаємодії.

Традиційно загальні правила про форму угод передбачаються в ЦК України. Цивільному праву відомі усні угоди, письмові договори та вчинення конклюдентних дій. Зокрема, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення. Так само форми договорів в екологічному праві можуть бути усними або письмовими. Наприклад, згідно з загальними положеннями екологічного законодавства з метою забезпечення права громадян на здійснення загального використання природних ресурсів усними правочинами можуть виступати безоплатні, без належного оформлення договори про встановлення земельних та лісових сервітутів, таких як право проходу через земельну або лісову ділянку, в тому числі до природної водойми, право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці тощо (ст. 99 ЗК України, ст. 23 ЛК України).

Водночас, зважаючи на публічно-правовий характер, еколого- правові договори в основному мають бути письмовими, такими, що вчиняються в простій або нотаріально посвідченій формі. Особливо, коли такі правочини укладаються між юридичними особами або між фізичними та юридичними особами, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 ст. 207 ЦК України. Письмова форма правочинів забезпечує, з одного боку, впорядкування прав та обов’язків сторін у договорі, додержання договірної дисципліни, особливо, коли це випливає із необхідності забезпечення виконання екологічної правосуб’єктності осіб, з іншого - є гарантією письмового доказування взятих контагентами повноважень, а також захисту їх прав у суді у разі виникнення спорів.

Як правило, письмова форма еколого-правових договорів прямо визначається законом. Наприклад, ст. 14 Закону України від 6 жовтня 1998 р. «Про оренду землі» передбачена письмова форма договору, яка може бути простою або, за бажанням однієї із сторін, може бути нотаріально посвідченою. Письмова форма еколого-правового договору може випливати з таких положень закону, які передбачають затвердження в установленому порядку типових договорів. Так, відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 р. «Про концесії» Кабінет Міністрів України постановою від 12 квітня 2000 р. № 643 затвердив форму Типового концесійного договору.

Для забезпечення належної форми еколого-правових договорів важливими є питання їх змісту, тобто тих умов, на яких укладена відповідна угода сторін. У письмових договорах такі умови фіксуються в його пунктах, в яких можуть міститися посилання на норми чинного у цій сфері законодавства. Оскільки еколого-правовий договір може виступати підставою виникнення еколого-правових зобов’язань, то його зміст розкривається передусім через права та обов’язки його учасників, визначені умовами договору.

За загальними положеннями цивільного законодавства договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. При цьому істотними умовами є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнено згоди. Тобто, істотні умови договору виступають юридично значимими умовами, які й визначають регулятивну його силу та впливають на суть правовідносин, що виникають із цього договору. В екологічному праві переважають законодавчо визначені істотні умови договорів, які слід розглядати як вагомий засіб належного виконання таких договорів. Традиційно істотними умовами договорів є найменування сторін угоди, предмет, їх об’єкт, строк дії договору, ціна договору, використання прав та виконання зобов’язань, відповідальність сторін.

Для договорів в екологічному праві важливо враховувати положення Закону України «Про державно-приватне партнерство», в якому визначено, що істотні умови договорів, що укладаються в рамках здійснення державно-приватного партнерства, мають відповідати вимогам, встановленим законами України (ст. 5 Закону).

Коло таких умов можна визначити, проаналізувавши норми екологічного законодавства. Так, згідно із ст. 8 Закону України від 14 вересня 1999 р. «Про угоди про розподіл продукції» загальними істотними умовами угоди про розподіл продукції є: найменування сторін угоди та їх реквізити; характеристика ділянки надр (родовищ корисних копалин), щодо якої укладається угода, включаючи географічні координати району робіт, а також обмеження щодо глибини промислової розробки надр; умови надання земельної ділянки для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, та ділянки надр; строк дії угоди, дата, місце підписання та порядок набрання нею чинності; відповідальність сторін угоди та засоби її забезпечення; порядок розгляду спорів (пп. 1-3, 28-30 ст. 8 цього Закону).

Спеціальними істотними умовами такої угоди є: відомості про проект рекультивації земель, порушених під час проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин; вид (види) використання надр; перелік, обсяги і строки виконання передбачених угодою робіт; права та обов’язки сторін, зокрема права інвестора щодо користування земельною ділянкою, надрами та інші права, а також його обов’язки, передбачені частиною 5 цієї статті; умови використання корисних копалин; порядок узгодження сторонами річних бюджетів та програм робіт, які зобов’язується виконати інвестор; порядок визначення вартості видобутих корисних копалин; порядок внесення платежів за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; пункт виміру; обов’язок інвестора доставляти вироблену продукцію в пугікт виміру; умови визначення обсягу компенсаційної продукції; склад витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією; порядок та умови розподілу прибуткової продукції між державою та інвестором; порядок і строк передачі державі належної їй частини прибуткової продукції. Угодою може бути передбачено передачу державі грошового еквівалента частини прибуткової продукції, що належить державі; порядок переходу права власності на вироблену продукцію; порядок одержання інвестором частини прибуткової продукції, що належить йому відповідно до угоди; порядок переходу права власності на майно інвестора до держави (пп. 4-21 ст. 8 Закону).

Особливими істотними умовами таких угод є: визначений порядок контролю за веденням передбачених угодою робіт, виконанням інших умов угоди; строк, форми та зміст звітів, інформації, рахунків, що подаються інвестором Міжвідомчій комісії; вимоги щодо повернення ділянок надр та земельних ділянок, наданих для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, після закінчення дії угоди у разі її дострокового припинення або закінчення окремих етапів робіт, а також строки та порядок повернення цих ділянок; умови внесення змін, дострокового припинення або продовження дії угоди; умови переуступлення інвестором права та обов’язків, передбачених угодою; вимоги щодо раціонального і комплексного використання та охорони надр і довкілля, безпеки та охорони праці персоналу, залученого до передбачених угодою робіт; порядок консервації або ліквідації гірничих об’єктів; порядок передачі інвестором рухомого майна державі, яке було ним створене або придбане для виконання угоди про розподіл продукції та право власності на яке перейшло до держави відповідно до закону; інші істотні умови, передбачені цим Законом (пп. 22-27, 31-32 ст. 8).

Закон передбачає, що за згодою сторін угодою про розподіл продукції можуть передбачатися й інші умови (абз. З ч. 2 ст. 8 цього Закону), а також те, що невід’ємною частиною угоди про розподіл продукції є додатки, на які сторони посилаються в тексті угоди, зокрема вичерпний перелік встановлених правил, норм, стандартів ведення робіт, пов’язаних із користуванням надрами, охороною довкілля, використанням і переробкою мінеральної сировини, розрахунки, плани, переліки, програми, таблиці тощо, а в разі потреби - висновки експертів (акти експертиз), науковців і фахівців, залучених до розроблення проекту угоди (ч. 4 ст. 8). Крім цього, угода про розподіл продукції повинна передбачати обов’язки інвестора щодо: надання переваг продукції, товарам, роботам, послугам та іншим матеріальним цінностям українського походження за рівних умов стосовно ціни, строку виконання, якості, відповідності міжнародним стандартам; прийняття (наймання) на роботу на території України працівників для зазначених в угоді потреб з числа громадян України та для організації їх навчання в обсягах, передбачених угодою (ч. 5 ст. 8).

Зважаючи на публічно-правовий характер угод про розподіл продукції, Закон виділяє й такі особливі додаткові їх умови. Зокрема, угоди про розподіл продукції, укладені щодо пошуку, розвідки та видобування вуглеводної сировини, а також щодо використання родовищ із значними запасами корисних копалин, повинні передбачати й такі істотні умови: щорічне декларування видобувних характеристик; порядок використання геологічної, геофізичної та іншої інформації; порядок і особливості обліку витрат на промислові та технологічні потреби; порядок і строки оцінки рівня забруднення довкілля в районі експлуатації ділянки надр (земельної ділянки, наданої для потреб, пов’язаних із користуванням надрами) на момент укладення угоди; обсяги і строки виконання природоохоронних заходів; порядок узгодження та затвердження річних програм робіт, зокрема програм проведення нафтових операцій; умови відповідального зберігання державної частки видобутих корисних копалин до передачі їх державі; умови страхування майнових ризиків, включаючи втрату видобутих корисних копалин внаслідок розливу, повені, пожежі; умови виключного ризику під час розробки родовищ (ч. 1 ст. 9 Закону).

Із числа наведених істотних умов угод про розподіл продукції можна виділити власне еколого-правові істотні умови договорів, такі, зокрема, які стосуються забезпечення додержання цільового використання природних ресурсів, наданих у користування, їх охорони, забезпечення екологічної безпеки в процесі користування такими природними ресурсами, укладання додаткових угод з метою забезпечення виконання конкретних істотних умов: договорів екологічного страхування, екологічного аудиту, екологічної та інших експертиз тощо.