Договори в екологічному праві України

§ 2. Суб’єкти та об’єкти еколого-правових договорів

Елементами еколого-правового договірного відношення є його суб’єкти і об’єкти, суб’єктивні права та суб’єктивні обов’язки. Найменування сторін в еколого-правових договорах традиційно стосується питання суб’єктів таких договорів, або ж контрагентів. Як зазначається в літературі, суб’єктний склад еколого-правових договорів саме й відмінний тим, що обов’язково хоча б одна із сторін має виступати як суб’єкт публічного права. Суб’єктами, або ж сторонами еколого-правових договорів за законодавством можуть бути державні органи - Кабінет Міністрів України, Міністерство екології і природних ресурсів України, Державне агентство екологічних інвестицій України, інші міністерства та відомства, їх територіальні органи, державні адміністрації, органи місцевого самоврядування - Ради, їх виконавчі комітети. Ці органи забезпечують свої регулятивні владні повноваження, пов’язані з передачею природних ресурсів, цілісних майнових комплексів, що знаходяться в державній чи комунальній власності, у користування, забезпечуючи при цьому суспільно значимий інтерес. Таких осіб закон називає державними замовниками, державними партнерами (Додаток 1 до Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами, затверджений Законом України від 17 вересня 2008 р.; ст. 1 Закону України від 1 липня 2010 р. «Про державно-приватне партнерство»), орендодавцями, концесієдавцями, кредиторами, розпорядниками бюджетних коштів тощо.

Іншими суб’єктами еколого-правових договорів виступають природокористувачі, тобто спеціалізовані фізичні особи-підприємці, юридичні особи, крім державних та комунальних підприємств, які використовують природні ресурси, здійснюють екологічно небезпечні види діяльності - відвід в навколишнє природне середовище небезпечних викидів, скидів, відходів чи інших небезпечних факторів, здійснюють перевезення небезпечних вантажів, використовують небезпечні речовини чи об’єкти підвищеної небезпеки, виконують еколого-експертні, еколого-аудиторські, страхові, підрядні та інші роботи, надають послуги у сфері використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки. Таких осіб закон називає приватними партнерами, інвесторами, виконавцями, орендарями, концесіонерами, боржниками, одержувачами бюджетних коштів тощо.

Для еколого-правових договірних відносин можлива й наявність третіх осіб, пов’язаних або з боржником, або з кредитором у зобов’язанні. Такими суб’єктами можуть бути еколого-експертні, еколого-аудиторські, страхові, підрядні та інші підприємства, установи, організації, які виконують на замовлення державних чи приватних партнерів проектні, експертні, пошукувальні, будівельні та інші види робіт чи послуг.

Інколи законодавство вимагає, щоб в угодах були визначені документи, якими підтверджується повноваження сторін щодо їх підписання (ч. 7 ст. 8 Закону України «Про угоди про розподіл продукції»). Як правило, повноваження таких суб’єктів визначаються законами, положеннями, статутами тощо, а також підтверджуються документами про їх державну реєстрацію як суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальними дозволами (ліцензіями) на здійснення певного виду використання природних ресурсів або на здійснення того чи іншого виду господарської діяльності. Цим самим підтверджується належна правосуб’єктність сторін еколого-правових договорів.

Права та обов’язки сторін еколого-правових договорів, які в них зазначаються, не повинні суперечити правам та обов’язкам, визначеним у законодавстві, однак можуть деталізуватися з метою належного забезпечення істотних умов договорів.

Змістовними елементами еколого-правових договорів виступають їх об’єкти та предмет. Єдності думок щодо понять «об’єкт» і «предмет» договорів в літературі немає. Інколи ці поняття за своїми значеннями збігаються. При цьому береться до уваги зобов’язальний характер правовідносин, у межах яких реалізуються договори. Наприклад, виділяють юридичний об’єкт (об’єкти) зобов’язання, яким визначається певна поведінка (дія) зобов’язальної особи, і матеріальний об’єкт (об’єкти), яким є той або інший об’єкт цивільних відносин (майно, гроші). Водночас вважається, що дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов’язання на користь іншого, називаються предметом виконання. Якщо ці дії пов’язані з передачею певного майна, поняттям предмета виконання охоплюється і конкретне майно.

Об’єкти та предмет еколого-правових договорів, як правило, визначаються законодавством. Так, наприклад, об’єктом оренди землі згідно із ст. З Закону України «Про оренду землі» визначено земельну ділянку. Об’єктами концесії можуть виступати цілісні майнові комплекси, системи цілісних майнових комплексів для здійснення діяльності у сферах водопостачання, відведення та очищення стічних вод, забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем, збирання та утилізації сміття, оброблення відходів (ст. З Закону України «Про концесії»). Однак об’єктом концесії визначається й пошук, розвідка родовищ корисних копалин і їх видобування (абз. 5 ч. 2 ст. З цього ж Закону). У Типовому концесійному договорі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 643, окремо визначаються предмет та об’єкт такого договору. Зокрема, предметом концесійного договору визначається право концесіонера впродовж визначеного терміну створити (побудувати) чи істотно поліпшити та (або) здійснювати управління (експлуатацію) об’єкта концесії з метою задоволення громадських потреб у відповідній сфері. Об’єктом концесії визначається конкретний об’єкт - будівля, споруда, майновий комплекс, ділянка надр, земельна ділянка тощо.

Отже, об´єктами еколого-правових договорів можуть бути як природні ресурси (їх частини), природно-соціальні умови, природні комплекси, ландшафти, екологічні системи, так і інші об’єкти матеріального світу - цілісні майнові комплекси, споруди, будівлі тощо, в тому числі об’єкти підвищеної екологічної небезпеки. Предметом еколого-правових договорів можуть бути відповідні зобов’язання, якими визначається конкретна поведінка здійснити певний вид господарської, науково-дослідної, експертної, пошукувальної та іншої діяльності: виконати рекультиваційні, водоохоронні, лісовідновні, риборозводні, атмосфероочисні заходи, провести екологічну експертизу чи екологічний аудит, розробити проект меліоративних робіт, проект граничнодопустимих викидів чи скидів забруднюючих речовин тощо. Особливості становлять об’єкт та предмет договору екологічного страхування - це життя та здоров’я громадян та їх майно, майно і доходи підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).