Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. В 4-х т. Т. 4. Методологія тлумачення нормативно-правових актів України

8. Правові приписи, що прямо випливають із формулювань, які містять застереження „якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства”

Застереження такого змісту міститься, зокрема, в ч. 2 ст. 999 ЦК;: „До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства”. Це означає, що будь-яке положення глави 67 Цивільного кодексу „Страхування” не підлягає застосуванню до відносин щодо обов’язкового страхування, якщо інше встановлено актами цивільного законодавства. При цьому під актами законодавства розуміються закони, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. З іншого боку, правила страхування, що розробляються страховиком та реєструються в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (частина перша ст. 17 Закону “Про страхування” [238]) до категорії актів законодавства не належать. Нагадаємо, що встановленими актами законодавства правовими приписами є такі правові приписи, що передбачені прямо чи випливають із актів законодавства прямо чи непрямо (в тому числі і ті правові приписи, які виявляються при тлумаченні висновком a contrario).

Слід також враховувати, що регулятивне значення застереження „якщо інше не встановлено актами законодавства” полягає також у тому, що воно виключає встановлення іншого договором, якщо тільки можливість встановлення іншого договором не передбачена спеціальними правилами. Так, із ч. 2 ст. 999 ЦК непрямо випливає заборона встановлювати договорами інше, ніж це передбачено положеннями, включеними до глави 67 Цивільного кодексу „Страхування”. Але низка спеціальних положень цієї глави надає право сторонам договору страхування відступити від правил, що формулюються в даній главі (абзац другий ч. 1 ст. 994; абзац перший ч. 2, абзац другий ч. 3 ст. 997 ЦК). Як раз викладене надає сенсу цим застереженням, бо, на перший погляд, здається, що ці положення лише повторюють стосовно страхування загальне положення ч. 3 ст. 6 ЦК, яке, за загальним правилом, надає положенням цивільного законодавства диспозитивного значення.