Ці висновки часто робляться у судовій практиці. Професійним підґрунтям для цього слугують, однак, не наукові знання, а мистецтво тлумачення або розвинена багаторічним досвідом правотлумачної діяльності інтуїція. Так, у проекті постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду справ про спадкування” (п. 10) передбачається роз’яснити, що з часу розірвання шлюбу припиняє дію спільний заповіт подружжя і спадкування відбувається на загальних підставах. Це роз’яснення заслуговує на підтримку. Але ж треба відповісти на запитання проте, у який же спосіб зроблено такий висновок. Відповідь має бути такою: цей правовий припис непрямо випливає із ч. 1 ст. 1243 ЦК [136] і виявляється при тлумаченні висновком від попереднього правового явища до наступного. Правовідносини щодо спільного заповіту жорстко залежать від шлюбних правовідносин; якщо припиняються останні, то і перші існувати не можуть (припиняються).

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України в одній із постанов зазначила на те, що „встановлення законом перед органами Державної податкової служби завдань... та закріплення повноважень (компетенції) для їх вирішення... за відсутності встановленого на той час законом порядку реалізації повноважень не могло бути перешкодою для виконання покладених завдань”. При цьому Судова палата зазначає і на критерії, за якими виявляється припустимість висновку від попереднього правового явища (завдань) до наступного (використання повноважень), і приписує суду при новому розгляді справи перевірити, „чи використовувались повноваження державною податковою інспекцією з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)” (постанова Судової палати в адміністративних справах від 24 січня 2004 р. у справі № 9/ 175-04).