Договори в екологічному праві України

§ 2. Економіко-правове стимулювання належного виконання еколого-правових договорів

Виконання еколого-правових договорів у кінцевому рахунку спрямоване на досягнення певного суспільно значимого та економічно виваженого ефекту, при якому забезпечуються екологічні та інші суспільні та приватні потреби і інтереси. Тому питання економіко-правового забезпечення у сфері реалізації еколого-правових договорів стосується перш за все фінансування таких договорів (або ж ціни договору), стимулювання належного їх виконання з метою одержання кінцевого прибутку від здійснення господарської діяльності, пов’язаної з використанням природних ресурсів, охороною довкілля та забезпеченням екологічної безпеки.

Як вже зазначалося, фінансування еколого-правових договорів можливе за кошти самих господарюючих суб’єктів, за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, за рахунок кредитних запозичень, за рахунок інших коштів, не заборонених законом.

Державне фінансування заходів, передбачених переважно в цільових екологічних програмах, визначається в Законі України «Про Державний бюджет» на відповідний рік. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2011 р. № 348 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів» зазначено, що такий порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату», що надійшли від продажу частин установленої кількості викидів парникових газів, передбаченого статтею 17 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції про зміну клімату.

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідним виконавцем бюджетної програми є Державне агентство екологічних інвестицій. Одержувачами бюджетних коштів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють реалізацію проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій та заходи щодо виконання Кіотського протоколу до Рамкової конвенції про зміну клімату.

Використання цих коштів здійснюється відповідно до плану заходів (пропозицій), який затверджується Державним агентством екологічних інвестицій, погоджується Мінприроди, Мінфіном і Прем’єр- міністром України за напрямами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. № 221 «Про затвердження Порядку розгляду, схвалення та реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій та пропозицій щодо здійснення заходів, пов’язаних з реалізацією таких проектів і виконання зобов’язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату» (далі - Порядок).

Зокрема, проекти планів та пропозиції щодо здійснення заходів, що розроблені відповідно до визначених законодавством напрямів використання бюджетних коштів, отриманих від продажу частин установленої кількості викидів парникових газів, подаються Держе- коінвестагентству заявниками - органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, які заінтересовані у реалізації проектів та здійсненні заходів із залученням коштів державного бюджету в порядку та на умовах, визначених законодавством. Ці суб’єкти подають, крім заяви, перелік документів, визначених цим Порядком.

Держекоінвестагентство проводить попередній відбір проектів та пропозицій, подає попередньо відібрані проекти та пропозиції на розгляд утвореної ним постійно діючої міжвідомчої робочої групи. Положення про міжвідомчу робочу групу та її персональний склад затверджує Держекоінвестагентство. Міжвідомча робоча група розглядає подані заявником документи, проводить аналіз і оцінку поданого проекту (пропозиції), визначає його переваги над іншими проектами (пропозиціями) відповідного спрямування на підставі оцінки кількісних та якісних показників та подає Держекоінвестагентству рекомендації щодо схвалення або відмови у схваленні проекту (пропозицій).

Схвалені Держекоінвестагентством проекти (пропозиції) погоджуються із стороною договору про продаж частини установленої кількості викидів парникових газів. Держекоінвестагентство затверджує план заходів за погодженням з Мінфіном і Мінприроди та подає його на погодження прем’єр-міністру України.

Закупівля товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти здійснюється у порядку, визначеному Законом України від 1 червня 2010 р. № 2289-VI «Про здійснення державних закупівель».

Заявники звітують перед Держекоінвестагентством про виконання заходів, а Держекоінвестагентство проводить технічний та фінансовий аудит проекту або заходу згідно з вимогами договорів про продаж частин установленої кількості викидів парникових газів.

Для належного фінансування еколого-правових договорів можуть залучатися кошти фондів охорони навколишнього природного середовища (ст. 48 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Порядок планування та фінансування природоохоронних заходів за рахунок коштів фондів охорони навколишнього природного середовища затверджено наказом Мінприроди України від 21 травня 2002 р. № 189. Зокрема, планування природоохоронних заходів за бюджетними програмами Державного фонду охорони навколишнього природного середовища (Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 634) здійснюється цим міністерством, урядовими органами державного управління в його складі, територіальними органами.

Планування здійснюється на кожний наступний бюджетний рік, після чого формуються переліки природоохоронних заходів за бюджетними програмами Державного фонду Основою для розгляду та включення природоохоронного заходу до проекту переліку є запит про виділення коштів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що подається на визначений фінансовий рік.

Юридичні особи подають запити установленого зразка відповідним територіальним органам Мінприроди за місцем реалізації заходу або центральним органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать, попередньо отримавши позитивний екологічний висновок відповідного територіального органу Мінприроди про даний запит.

Територіальні органи Мінприроди України розглядають запити, готують щодо них екологічні висновки, в яких підтверджується відповідність природоохоронного заходу Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1147, перевіряють підстави для їх реалізації (указуються закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України чи Кабінету Міністрів України, інше із зазначенням пунктів, статей тощо) та передають їх до Мінприроди. Так само центральні органи виконавчої влади за власною ініціативою подають запити та всі зазначені вище документи у визначені терміни безпосередньо до Мінприроди.

З метою запобігання та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій, пов’язаних із забрудненням навколишнього природного середовища, та їх наслідків, а також невідкладних природоохоронних заходів центральні та місцеві органи виконавчої влади, міськвиконкоми міст обласного підпорядкування, структурні підрозділи центрального апарату Мінприроди подають запити без визначення термінів.

Попередній розгляд запитів розглядається в Мінприроди Науково-технічним управлінням, яке після перевірки документів передає відповідальним виконавцям, які забезпечують якість та об’єктивність відбору природоохоронних заходів, що пропонуються для включення до відповідних бюджетних програм, а також готують пропозиції про їх включення до таких програм. На підставі таких пропозицій встановлюється відповідність видатків щодо здійснення природоохоронних заходів функціональній та економічній класифікації видатків бюджету та попередньо визначається їх обсяг за бюджетними програмами. Погоджені та відібрані заходи затверджуються міністром та передаються в установленому порядку до Мінфіну України та Кабінету Міністрів України.

Після затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, виходячи з установленого річного розпису асигнувань державного бюджету за бюджетними програмами Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, в Мінприроди остаточно визначаються переліки природоохоронних заходів, щодо яких після погодження з Мінфіном України та Кабінетом Міністрів України визначаються, затверджуються кошториси та по яких проводяться тендери і за результатами яких укладаються договори з переможцями торгів про виконання цих природоохоронних заходів. При цьому сторонами таких договорів виступають: замовники - Мінприроди України в особі міністра, його заступників або уповноважені міністром керівники урядових органів, територіальних органів Мінприроди, установ природно-заповідного фонду; виконавці - переможці торгів - підприємства, установи, організації. Оформлення кошторисно-договірних документів, фінансування та контроль за виконанням і впровадженням науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, передбачених Переліком, здійснюється відповідно до Порядку планування, фінансування та контролю за виконанням і впровадженням науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого наказом Мінекоресурсів від 7 листопада 2000 р. № 187.

Виконавці природоохоронних заходів за договорами, які фінансуються з Державного фонду, звітують перед Мінприроди, урядовими органами, територіальними органами, установами природно-заповідного фонду про використання цих коштів за їх цільовим призначенням.

Доцільно зазначити, що відповідно до Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 р. № 520 затверджено Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних програм (проектів), яким передбачено, що такі субвенції надаються виключно на створення, приріст або оновлення основних фондів комунальної форми власності і спрямовуються, зокрема, на здійснення екологічних та природоохоронних заходів.

Визначено законодавством й механізм укладання договорів екологічного страхування, положення про яке міститься в розділі, присвяченому економіко-правовому механізму в галузі охорони навколишнього природного середовища (ст. 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1788 затверджено порядок і правила проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру

Зокрема, обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру (далі - об’єкти підвищеної небезпеки), проводиться з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну третіх осіб, у тому числі довкіллю (природним ресурсам, територіям та об’єктам природно-заповідного фонду), внаслідок пожеж та/або аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, перелік груп яких наведено у Додатку 1.

Суб’єктами обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки (далі - обов’язкове страхування), є страхувальники, страховики і треті особи, яким внаслідок пожеж та/або аварій на об’єктах підвищеної небезпеки заподіяна пряма шкода.

Страхувальники - суб’єкти господарювання, яким об’єкти підвищеної небезпеки належать на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління чи які користуються або володіють об’єктами підвищеної небезпеки. Страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового страхування. Треті особи - фізичні та юридичні особи, яким може бути заподіяна або заподіяна пряма шкода внаслідок пожежі та/або аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, крім осіб, які знаходилися в трудових відносинах із страхувальником, а також тих, які несанкціоновано або під час виконання службових обов’язків перебували на об’єкті підвищеної небезпеки.

Об’єктом обов’язкового страхування за цими Порядком і правилами є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі та/або аварії на об’єкті підвищеної небезпеки.

Страховим випадком вважається заподіяння прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі та/або аварії на об’єкті підвищеної небезпеки під час дії договору обов’язкового страхування, внаслідок чого виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування. Усі претензії та позови, пред’явлені третіми особами стосовно відшкодування шкоди, спричиненої однією подією, вважаються пред’явленими щодо одного страхового випадку.

Відшкодуванню підлягає пряма шкода, заподіяна внаслідок пожежі та/або аварії на об’єкті підвищеної небезпеки життю, здоров’ю та майну третіх осіб, яке на момент настання страхового випадку перебувало у їх володінні чи користуванні, включаючи природні ресурси, території та об’єкти природно-заповідного фонду.

Страхова сума визначається за кожним конкретним об’єктом підвищеної небезпеки відповідно до категорії небезпеки, встановленої у Додатку 1, і дорівнює сумам, визначеним цим Порядком.