У подібний викладеному в попередньому пункті спосіб слід тлумачити і наступне положення частини першої ст. 1 Закону „Про систему оподаткування” [181]: „Встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування”. Із цього положення заборона підзаконними актами регулювати відповідні відносини випливає непрямо. Встановлюється вона висновком a contrario. Тому ця заборона не може конкурувати з правилами п. 1 ст. 116 і ст. 117 Конституції [102], які надають Кабінету Міністрів України повноваження здійснювати внутрішню політику та видавати постанови і розпорядження на виконання названого повноваження. Але спеціальне положення п. І частини другої ст. 92 Конституції України передбачає, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України. Отже, підзаконними актами відносини, про які йдеться у частині першій ст. 1 Закону „Про систему оподаткування”, регулюватись не можуть, оскільки згідно із назвою цього Закону вирішення питань, про які йдеться, охоплюється поняттям системи оподаткування. Таким чином, у кінцевому рахунку актами Кабінету Міністрів України не можуть регулюватись відносини, про які йдеться у ст. 1 Закону “Про систему оподаткування”.