Конституція України [102] є конституцією нової генерації. Погано, що Україна так довго йшла до своєї справжньої Конституції та отримала її тільки наприкінці XX століття. З іншого боку, добре, що Україна в зв’язку із своїм запізненням прийняття Конституції отримала можливість включити до своєї Конституції принцип верховенства права. Принагідно слід відмітити заслугу Верховної Ради, яка на п’ятому році після відмови від авторитарного державною устрою радянського зразка виявилась готовою у такий рішучий спосіб повернути Україну до європейської культурно-правової спадщини. С.В. Шевчук має рацію, коли пише про. те, що основні права людини, закріплені в Конституції, здебільшого залишаються суто декларативними і використовуються як гасла для чергової політичної компанії [91, с. 40]. Але ж і саме по собі закріплення принципу верховенства права в Конституції України має історичне значення для розвитку державно-правової організації нашої країни, створює підґрунтя для розвитку України в напрямку раціонального і такого, що відповідає природі людини, суспільного устрою.

Звернемо увагу на те, що пише С.П. Головатий: “Канада стала першою країною світу, де офіційним нормативним актом принцип верховенства права було піднято на найвищий рівень конституційної теорії, завдяки чому він є вищим керівним принципом юридичної практики і політичного життя” [12, с. 737]. Йдеться про те, що в 1982 році було прийнято конституційний акт — Канадську Хартію прав і свобод, в якій було закріплено принцип верховенства права. Через 14 років принцип верховенства права було закріплено в Конституції України. Це — велике досягнення як з точки зору значення принципу верховенства права для розвитку правової системи України, так і з точки зору спроби України стати поряд з державами, які століттями шукали шляхи утвердження ідеї і принципу верховенства права.

Є досвід тлумачення і застосування конституцій у багатьох розвинених країнах світу. Цей досвід накопичений у процесі пошуку шляхів забезпечення втілення в життя комплексу ідей, що відображені в конституціях відповідних країн. Ось С.В. Шевчук з посиланням на Німецького автора К. Гессе викладає п’ять вимог, яких слід дотримуватись при діалектичному тлумаченні конституції. Такими вимогами є: 1) тлумачення має забезпечувати єдність конституції; 2) у випадках суперечностей між певними конституційними нормами слід застосовувати принцип практичної злагоди; 3) усі державні органи повинні дотримуватись принципу функціональної диференціації конституції, яка наділяє їх різними функціями та відповідними повноваженнями у межах системи поділу влади; 4) тлумачення має створювати можливість для об’єднання та примирення сторін — учасниць конституційного диспуту; 5) усі названі вимоги, взяті разом, покликані забезпечувати легітимність конституції” [90, с. 210]. Видається, що всі ці вимоги мали практичне значення для тлумачення конституції в Федеративній Республіці Німеччині в умовах, коли в конституції не був закріплений принцип верховенства права.

Закріплення в Конституції України принципу верховенства права значною мірою звільняє від необхідності повторювати шлях, яким йшли країни Західної Європи, бо за умови закріплення цього принципу актуальності набуває проблема змістовного наповнення принципу верховенства права, який є основним засобом забезпечення єдності Конституції, усунення суперечностей між її положеннями, досягнення мети раціональної взаємодії органів влади в умовах поділу останньої та примирення учасників конституційного процесу.

Особливого значення набуває також виявлення субординації між тими засадами, які входять до змісту принципу верховенства права, та тієї міри, в якій цей принцип може бути впроваджений у суспільні відносини, що перебувають у стані динаміки, яка має наростати, оскільки треба надолужити прогаяне впродовж десятків років пошуку манівців на соціалістичному бездоріжжі. Що стосується тлумачення інших положень Конституції України, то воно має здійснюватись із застосуванням переважно того ж техніко-юридичного інструментарію, який використовується при тлумаченні будь-яких нормативно-правових актів, маючи на увазі, що результати такого тлумачення на заключному етапі мають “контролюватись” та коригуватись принципом верховенства права, особливо з урахуванням найбільш загального змісту положень Конституції да динаміки суспільних відносин.

Принцип верховенства права, закріплений у частині першій ст. 8 Конституції, — це універсальний засіб забезпечення цивілізованих результатів тлумачення і застосування не тільки Конституції України [120], а й усіх інших нормативно-правових актів України. Відтепер ні одно положення Конституції України чи будь-якого іншого нормативно-правового акта в кінцевому рахунку не може бути витлумачене всупереч природі людини як розумної істоти, яка Богом наділена моральними почуттями.