Принцип верховенства права увійшов до змісту Конституції України [102], низки міжнародно-правових актів (договорів). Поняттям верховенства права широко оперують Європейський Суд з прав людини, Комітет Міністрів Ради Європи, інші міжнародні організації. За історичними масштабами зовсім недавно — у 1959 році на Другому Міжнародному конгресі юристів зазначалося, що поняття верховенства права є досить відомим правникам різних правових систем, але водночас воно сприймається як “фраза з невизначеним змістом” [цит. за: ІЗ, с. 902]. Первинна недостатня визначеність цього поняття доповнювалась проблемами перекладу англомовного словосполучення “rule of law”, що тепер має розумітись як “верховенство права”, на інші мови. Як свідчить С.П. Головатий, на Чикагському колоквіумі, де йшов пошук спільної точки зору “західних юристів” на основоположні риси правових система західних країн, став проблемою навіть точний переклад цієї фрази на французьку та німецьку мови [13, с. 804-805]).

Нема чого говорити про переклад фрази “rule of law” на українську та російську мови. Ця фраза в преамбулі Загальної декларації прав людини в офіційному перекладі на українську мову записана як “сила закону”, а на російську — як “власть закона”. У такий спосіб взагалі перекриваються шляхи-до пошуків змісту правового феномену, про який йдеться. Очевидно, такий переклад є не тільки наслідком лінгвістичних проблем., а й обумовлений політичними і ідеологічними чинниками. “Сила закону” чи “влада закону” для радянського чи пострадянського суспільства є не тільки більш зрозумілими, а й більш прийнятними поняттями. Вплив радянської традиції чітко позначається і на позиціях науковців. Це дало С.П. Головатому підстави критично оцінити спеціалізовані українські публікації, в яких поняття верховенства права підмінюється поняттям верховенства закону [14, с. 1224-1228]. Врешті-решт, соціалістичне розуміння верховенства права як верховенства закону подекуди стало перемагати. Тому С.П. Головатий звертає увагу на те, що “в опублікованих українською мовою (за сприяння Представництва Європейської Комісії в Україні) витягах із Спільної доповіді про виконання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом (березень 2003 р.) так само помилково (в п. 16) зазначається, що “Україна поступово розвиває демократичні принципи, права людини і верховенство закону” [14, с. 1228]. А в перекладі Спільної стратегії Європейської Ради щодо України, здійсненому Представництвом Європейської комісії в Україні, слова “верховенство права” подані як “влада закону”, а фраза “створити в Україні сталу, відкриту і плюралістинну демократію, керовану верховенством права”, — як “виникнення в Україні стабільної, відкритої, плюралістичної та правової демократії” [14, с. 1270].

Крім того, слід враховувати, що, як зазначала Міжнародна комісія юристів, принцип верховенства права перебуває у процесі розвитку і розширення, що диктує необхідність належної уваги до динамічних аспектів верховенства права [14, с. 970].

Викладене означає, що пошук змісту верховенства права слід вести в творчості мислителів минулого, починаючи із Стародавньої Греції, в політичній і законодавчій практиці, починаючи з документа, який у нас прийнято позначати як Велику хартію вольностей, в міжнародно-правових актах, перш за все в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Статуті Ради Європи [117], діяльності європейських інституцій, в особливості Парламентської Асамблеї Ради Європи, Комітету Міністрів Ради Європи, Європейського Суду з прав людини, Європейської Ради, Європейської комісії, діяльності неурядових організацій, зокрема Міжнародної комісії юристів. Узагальнене викладення цього світового історичного досвіду міститься в фундаментальній роботі С.П. Головатого “Верховенство права" [12,13, 14].