Явно недостатній розвиток теоретичних основ аналогії закону і права призвів до того, що в судовій практиці такий спосіб правозастосування зустрічається невиправдано рідко. Суди надають перевагу посиланням на „смисл” актів законодавства ,або на їх „зміст”, якими прикривається асоціативне тлумачення нормативно-правових актів, а то і пряме насильство над буквою закону. Для прикладу наведемо тлумачення в судовому рішенні наступного положення ч. 2 ст. 147 ЦК [136]: „Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі”. Посилаючись на “смисл” цього законодавчого положення суд у своєму рішенні зазначив на те, що встановлений статутом строк слід обчислювати (оскільки інше не встановлено статутом або домовленістю учасників) з дня отримання учасниками товариства повідомлення про продажу частки або її частини від учасника, який має такий намір.

Це і є асоціативним тлумаченням законодавчого акту, бо в даному випадку для визначення дня, з якого обчислюється строк, належало не посилатись на “смисл” чи “зміст” ч. 2 ст. 147 ЦК, а застосувати за аналогією правило частини другої ст. 71 Закону “Про господарські товариства” [150], яким встановлюється, що при виході із повного товариства, створеного на визначений строк, попередження про вихід має надійти на пізніше встановленого строку. Отже, і день, від якого обчислюється строк завчасного повідомлення про намір продати частку (її частину) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, має визначатись за днем надходження до товариства повідомлення про намір продати таку частку (її частину). І на застосування цього правила за аналогією слід було прямо зазначити в судовому рішенні, а не уникати шляхом посилання на “смисл” чи “зміст” законодавчого акту прямої і чесної відповіді на питання, що повстає при вирішенні справи. Цивілізоване правосуддя не допускає посилання при мотивуванні судового рішення на утаємничений “смисл” чи “зміст” актів законодавства, на підставі яких вирішується спір. Цивілізоване правосуддя передбачає більше щирості, відкритості, в тому числі і при мотивуванні судових рішень. Це особливо важливо для України з урахуванням того, що в нашій країні з великим запізненням у порівнянні з розвиненими країнами світу йде процес формування цивілізованої правової системи. При тлумаченні закону припустимо виявити ідею, яка виражає смисл цього закону, і прямо зазначити на застосування в порядку аналогії права цієї ідеї (принципу). Пряме ж посилання на смисл певного закону чи окремих його положень є виходом на простір, де немає ніяких правил.