Вступ до економічної теорії

5.1. Сутність та функції ринку

Визначення ринку

Ринок, як явище господарського життя, виник багато сторіч тому внаслідок природно-історичного розвитку виробництва та обміну.

Навіть найпростіший ринок - це улюблене місце попиту і пропозиції, місце звернення до послуг близького (Ф. Бродель). Ринок - це можливість доступу до іншого світу, це вузький прозір, через який люди обмінюються надлишками своєї діяльності.

З давніх-давен ринком називали певний простір (територію, майдан), де відбувається купівля-продаж товарів. Цим місцем могли бути торговельна зала, територія сільського чи міського ринку (не випадково, слово ринок у багатьох асоціюється зі словом базар), територія адміністративного району, держави або групи держав. З цього погляду, розрізняють місцевий, регіональний і світовий ринки.

Хоча таке тлумачення ринку частково справедливе, однак було б неправильно зводити ринок тільки до місця обміну товарів. Це, як і ототожнення ринку з торгівлею, надто збіднює сутність ринку і може неправильно орієнтувати щодо заходів для переходу від командної до ринкової економіки. Справді, якщо ринок - це галузь економіки (торгівля), то проблема ринкової трансформації спрощується і зводиться тільки до перебудови торгівлі.

Насправді ж ринок-поняття місткіше. У сучасному суспільстві неухильно збільшується кількість товарів, покупців і продавців, з іншого боку, з´являються нові форми купівлі товарів і послуг. Нині ринок - це не тільки крамниці, ярмарки, супермаркети, універсами, різні ятки, де продають товари широкого вжитку. Є ринки, де продають різні цінні папери (акції, облігації, сертифікати) - фондові біржі. Величезні кількості сільськогосподарських продуктів, металів, енергоресурсів тощо продають за стандартними цінами на товарних біржах. Масштабні торговельні угоди укладають телефоном, у мережі Інтернет, чи через мережу багаторівневого маркетингу, коли взагалі продавець і покупець не бачать один одного. З огляду на це, часто зникає потреба в конкретному місці для зустрічі продавців та покупців. Тому ринок можемо визначити передусім як обмін, що ґрунтується на засадах грошових відносин.

Отже, ринок передбачає не просто обмін (він може відбуватися й у вигляді бартеру), а обмін вартісний, або грошовий, завдяки якому визначають ціни й кількості товарів. Це особливо важливо, бо ринок відіграє роль механізму, що узгоджує інтереси виробників та споживачів. У який би спосіб не спілкувалися контрагенти ринку (продавці та покупці), результатом є обмін за ціною, про яку вдалося домовитися. У цьому разі відбувається добровільне відчуження своєї власності й привласнення чужої. Отже,ринок означає також взаємне передання прав власності.

Обмін передбачає цілу низку витрат, які пов´язані з передачею прав власності, з пошуком інформації, веденням переговорів, визначенням кількісних і якісних характеристик товарів, укладанням контрактів тощо. Це-трансакційні витрати. Тому в літературі ринок визначають і як сукупність трансакцій.

Водночас обмін об´єднує відособлених суспільним поділом праці та правами власності виробників. Тому ринок є і формою зв´язку між контрагентами обміну.

Ринок через систему цін передає інформацію про структуру суспільних потреб і в такий спосіб перерозподіляє обмежені ресурси, що забезпечує їхнє ефективне використання.

Отже, ринок - це обмін, який відбувається за законами товарного виробництва й обігу. Найважливішою рисою ринку є те, що він зводить покупців і продавців разом, щоб визначити ціну і кількість товару. Тому ринок можемо тлумачити як механізм, економічний інститут, через який покупці й продавці взаємодіють, щоб визначити ціни і кількості товарів.

Ринок визначає ціни і через них збалансовує, зрівноважує акти купівлі-продажу. Тобто ринок виконує роль механізму, через який за допомогою цін узгоджує і координує поведінку суб´єктів господарської діяльності, допомагає досягти рівноваги попиту і пропозиції, рівноваги економіки загалом. Тому ринок можемо визначити і як певний особливий механізм координації намірів (планів) та дій виробників і споживачів певного блага, завдяки якому між ними відбувається узгодження. Отже, ринок існує лише тоді, коли люди мають в господарюванні широкий діапазон свободи. Ринок - це механізм взаємодії вільних людей.

Будь-які спроби замінити ринок якимось державним координаційним центром, як засвідчує досвід, не дають позитивного ефекту. Сучасна економіка досягла таких параметрів (номенклатура виробництва в розвинених країнах перевищує 24 млн. найменувань, десяту частину яких щорічно оновлюють), що централізоване директивне управління, цінами також, стало гальмом науково-технічного та господарського розвитку. За цих умов порівнювати витрати з результатами, визначати ціни та кількість товарів може лише ринок. Це набагато досконаліший і потужніший механізм, ніж найновіша комп´ютерна техніка.

Ринок забезпечує функціювання економіки через взаємодію його взаємопов´язаних між собою специфічних видів.

У ринковій економіці кожен товар і кожна послуга мають ціну. Навіть різні види людської праці мають ціну (заробітна платня). Кожен отримує дохід за те, що продає і використовує одержані гроші, щоб купити, що хоче.

Історія ринку губиться у глибині віків. Вона не проста і не прямолінійна. Тому й не дивно, що й у новітні часи пліч-о-пліч з новими і найсучаснішими співіснують і уживаються традиційні й архаїчні форми.

На основі величезного фактичного матеріалу видатний сучасний історик Ф. Бродель описав еволюцію ринку в Європі. Цей опис заслуговує уваги, тому і подаємо короткий його виклад для тих, хто має бажання глибше пізнати й зрозуміти економіку.

...Найпростіші ринки, де продають переважно з перших рук "це торгівля з рук у руки, віч-на-віч". Це - прямий обмін: усе, що продається, продається тут-таки; все, що купується, забирається^тут-таки й оплачується одразу ж. Це - первісний, старий тип обміну. Його джерела губляться в пітьмі віків.

Міські базари (відбувалися раз або двічі на тиждень). Міська влада взяла у свої руки їхню організацію і нагляд за ними: для міст це було життєво важливе питання.

Міські базари були природним центром суспільного життя. Тут люди зустрічалися один з одним, обмінювалися новинами, домовлялися, сварилися, укладали угоди, влаштовували різні родинні справи тощо. Тобто ринок перебував у самісінькому серці цілого світу взаємин між людьми.

"Ринки ставали набутком міст, ростуть разом з ними. Вони множаться, вибухають у міському просторі, надто тісному, щоб їх стримати". У базарні дні перекупки викладають свої товари просто посеред вулиць середньовічних міст, перешкоджаючи проїзду по них. (Але хіба це вже історія? Погляньмо на Львів чи інші, особливо великі, міста України, і побачимо, що товари розміщаються на тротуарах, на будь-якому вільному місці, посеред людей, бруду тощо. Тільки-но звільняється якийсь простір, як ним заволодівають ринки. - 3. В.).

Зростання торговельного обігу примусило міста будувати криті ринки, які часто оточували ринки просто неба. Найчастіше ці криті ринки були постійні й спеціалізовані: ринки зернові, винні, шкіряні, хутрові, м´ясні, полотняні, рибні тощо.

Ринки були життєво необхідні для забезпечення міст, тому влада міст втручається в їхнє життя, організацію, визначення розмірів ареалів навколо міст, з яких постачалися різні товари для забезпечення потреб міст.

Із зростанням масштабів ринків збільшується роль і участь різних посередників в обміні; важливими стають питання шляхів постачання товарів до міст, своєчасність і безперебійність доставки товарів.

Розрив традиційного (прозорого) ринку, що зводив виробника-продавця віч-на-віч з міським покупцем-споживачем зростає. Купець, третій учасник обміну міме селом і містом, стає активним учасником міських ринків середньовічної Європи. "Посередницькі ланцюжки поволі простягалися між великим купцем і роздрібненими торгівцями". Саме по цих ланцюжках йтиме більша частина торгівлі маслом, сиром, птицею, садовиною, городовиною, молоком у великих європейських містах, таких, наприклад, як Париж і Лондон.

Поступово посилюється спеціалізація ринків у національному масштабі залежно від характеру пропонованих товарів, від відстаней, зручності чи незручності приступу до ринку, залежно від географії виробництва й географії споживання. Ця спеціалізація ринків у Європі посилиться у XVIII ст.

Зростання обмінів сприяло використанню нових каналів обігу, вільніших і більш прямих. Так поряд з відкритим.ринком, який перебував під жорстким контролем, розвиваються так званий приватний ринок. Агенти цих ринків доходили до джерел виробництва товарів (пшениці, овець, вовни, свійської птиці тощо). Вони виїжджали назустріч селянам, які везли свій крам на ринок і закуповували його. Вони могли продавати ці товари за нижчими цінами. Приватні ринки - всеєвропейське явище, яке зумовлене надмірною дорожнечею товарів на "відкритих ринках" і зловживаннями, жадібністю монопольних торговців. Вже тоді виникають перші змови, домовленості виробників з перекупками щодо цін та інших питань (монополії)).

У ХVІІ-ХVІІІ ст., ще до епохи індустріалізації, у європейських країнах формується ринок праці. Так на початку XVII ст. у ганзейських містах кількість осіб найманої праці безперервно зростало і становило щонайменш 50% населення. В Парижі напередодні Революції ця цифра перевищувала 50%. (35 с.)

Життя селян Європи, однак, залишалося переважно поза-ринковим, зоною натурального господарства, самодостатності, замкнутості в собі.

Згодом важливим засобам обміну стають крамниці, які, на відміну від ринків, що діяли періодично, працюють майже безперервно. Крамниці спеціалізуються: за товарами, за мірками чи вагою тощо. Крамниці поширилися "завойовуючи світ, вони пожирали міста, а невдовзі і села"; згодом поширилася торгівля "на рознос".

Над ринками, крамницями, торгівлею на рознос розміщалася могутня надбудова торгівлі на далекі віддалі, важливими знаряддями якої були ярмарки та біржі. Вони акумулювали всі великі операції. Ярмарки постійно розвиваються, але згодом з XVIII ст. все більше зростає роль сховищ, пакгаузів, складів, комор в оптовому обміні. Зростає роль бірж, ринку цінних паперів, а згодом і банків.

Отже, еволюція механізмів обміну охоплює рух від найпростішого ринку аж до біржі. Вона висвітлює сенс економічного розвитку Європи.

Розв´язання ринком основних проблем економіки

Головним механізмом, що дає змогу узгодити дії суб´єктів ринкової економіки, є система цін, або ринковий механізм. Ринковий механізм працює так. Якщо якого-небудь продукту треба більше (наприклад, пшениці), то покупці будуть більше його купувати. Оскільки покупці хочуть купити більше пшениці, то продавці підвищать на неї ціни, щоб унормувати обмежену пропозицію. А вищі ціни призведуть до того, що фермери вирощуватимуть більше пшениці. З іншого боку, може трапитися, що виробництво (пропозиція) такого товару, наприклад, як чай перевищує попит покупців. Продавці, які хочуть позбутися запасів чаю, знизять ціни на чай. За нижчою ціною люди купуватимуть більше чаю, а виробники вже не вироблятимуть його в таких кількостях. Іншими словами, попит розширюється, а пропозиція звужується. Співвідношення між покупцями і продавцями або те, що надалі називатимемо рівновагою попиту і пропозиції, буде відновлено.

На будь-якому ринкові (ринкові будь-яких товарів) пропозиція і попит мають бути збалансовані, зрівноважені. Цього досягають завдяки динаміці ринкових цін. Через систему проб і помилок - до рівноваги цін і виробництва. Рішення, які ухвалюють покупці й продавці продуктів, реалізуються через систему ринків.

Ринковий механізм установлює загальну рівновагу цін і розв´язує основні проблеми організації економіки: що, як і для кого виробляти.

Що виробляти визначають купівельні рішення споживачів, а не парламент чи уряд. Попит споживачів є вирішальним у визначенні видів і кількості продуктів, які виробляють. Споживачі витрачають свої гроші на ті товари й послуги, які вони бажають і в змозі купити. Збільшення попиту споживачів розширює виробництво продуктів і навпаки, зменшення попиту призведе до скорочення виробництва продуктів. Зрозуміло, що фірми виробляють лише ті товари і послуги, які приносять прибуток.

Прибуток - це різниця між виторгом і витратами.

Виторг обчислюють як добуток ціни та кількості проданого продукту.

Витрати визначають множенням ціни кожного фактора виробництва на його кількість, потрібну для виробництва певного продукту, а після цього підсумовують витрати на всі ресурси.

Проблему як виробляти розв´язує конкуренція між виробниками. Вона пов´язана з розподілом ресурсів між окремими галузями, з технологією виробництва та фірмами, які вироблятимуть продукцію. Ринкова система залучає ресурси в ті галузі, на продукти яких є достатній попит споживачів і виробництво яких є прибутковим. Водночас ринкова система позбавляє неприбуткові галузі обмежених ресурсів.

У конкурентній ринковій економіці продукт виробляють лише ті фірми, які спроможні застосовувати ефективніші методи виробництва, що залежить від технологій і техніки, а також цін на виробничі ресурси. Технології передбачають різні комбінації ресурсів, які можуть забезпечити бажаний обсяг товарів.

Технологія, що забезпечує комбінацію ресурсів, за якої виробництво продукту досягають з найнижчими грошовими витратами, є ефективнішою. У ринковій економіці застосовують ті технології, що забезпечують мінімальні витрати. Наприклад, свого часу паровий двигун замінив коней, як енергетичний ресурс, бо здешевлював виробництво. Дизельні локомотиви змінили ті, що працювали на вугіллі. У 80-90-х роках XX ст. скловолокно замінило традиційні телефонні лінії з міді. Отже, ціни - це сигнал, що допомагає визначити відповідну технологію: вибирають ті технології, які мінімізують витрати.

Розв´язання проблеми для кого виробляти пов´язане з грошовими доходами споживачів. Грошовий дохід споживача залежить від кількості різних ресурсів - праці, землі й капіталу, які отримувач доходу постачає на ринок ресурсів, і від цін на них.

Ринкова економіка, як механізм розподілу благ, не особливо дотримується етичних принципів. Домогосподарства, які успадковують істотні матеріальні ресурси і нагромаджують їх унаслідок важкої праці й ощадливості, завдяки діловій кмітливості, через шахрайство чи обман, отримують великі доходи. Ці домо-господарства в ринковій економіці привласнюють велику частку продукту. Домогосподарства, що постачають на ринок дешеві трудові ресурси і не мають матеріальних ресурсів, отримують невеликі грошові доходи й, відповідно, малі частки виготовленого продукту.

Ринковою економікою, як прийнято вважати, керують два "менеджери" - споживачі й технологія. Споживачі "голосуванням" грошима визначають, куди спрямовувати ресурси суспільства. Саме вони вибирають точку на межі виробничих можливостей. Однак економіка не може вийти за ці межі: не можна виробити більше продукту, ніж це дозволяють технології та ресурси. Попит ув´язується з пропозицією товарів.

Ринкова економіка, як довела господарська практика розвинених країн, аж ніяк не є системою хаосу й анархії. У ній існує усталений порядок, коли дії і наміри всіх суб´єктів невидиме координовані системою цін і ринків. Отже, ринкова економіка - це відпрацьований механізм об´єктивної координації діяльності мільйонів людей і фірм за допомогою системи цін і ринків. Це така форма організації товарного господарства, за якої кожний окремий споживач взаємодіє через ринки з фірмами (підприємствами), щоб розв´язати головні проблеми економічного життя - що, як, і для кого виробляти. Ринкова економіка - це засіб зв´язку, що поєднує знання і діяльність мільйонів індивідів. Без будь-якого централізованого ухвалення рішень, така економіка вирішує такі завдання, які не міг би виконати найсучасніший комп´ютер.

Ринковий механізм демонструє свої переваги не тільки в розвинених країнах, але й у країнах, що розвиваються. Тому є всі підстави стверджувати, що ринок - це одне з найбільших досягнень цивілізації, загальнолюдська цінність.