Загальні відомості про країну

Сінгапур — острівна держава на південному сході Азії, що розташована біля південного краю п-ова Малакка. Протяжність із заходу на схід — 41,8 км, з півночі на південь —

22,9 км. Крім основного острова Сінгапур, до складу країни входять також численні дрібні острови, зокрема Теконг-Бесар (17,9 км2), Убін (10,1 км2), Сентоса (3,5 км2), Аер-Чаван (2,2 км2) та ін. Площа Сінгапуру становить 639 км2.

Офіційна назва країни — Республіка Сінгапур. Столиця — Сінгапур.

Унікальною особливістю цієї країни є те, що межі держави, столиці-мегаполісу і острова Сінгапур майже збігаються.

Сінгапур — парламентська республіка. Державу очолює президент, який обирається (з 1993 р. — прямими загальними виборами) строком на 6 років. Однопалатний парламент складається з 84 депутатів, яких обирають прямим голосуванням на 5 років за мажоритарною системою. Уряд очолює прем’єр-міністр.

Кордони. Сінгапур з усіх боків омивають води Сінгапурської протоки та Індійського океану. Він відділений від п-ова Малакка протокою Джохор (прокладено дамбу). Довжина берегової смуги країни становить 193 км.

Участь у міжнародних організаціях. Сінгапур входить до країн Співдружності, ООН (з 1965 р.), Плану Коломбо (з 1959 р.), АСЕАН (з 1967 р.). Країна поділяє ідею неприєднання і водночас укладає військові угоди із США, Малайзією і Великою Британією.

Природні умови і ресурси

Сінгапур — рівнинний острів, південно-західне узбережжя якого було зайняте заболоченою низовиною, яка нині переважно осушена й забудована.

Рельєф. Острів складається із трьох частин: пагорбкуватої (до 166 м) центральної частини, на заході та південному заході переважають невисокі пагорбкуваті ланцюги і долини, а східна частина має плоский рельєф. На узбережжі країни пролягають численні бухти й затоки, береги низькі і заболочені, вкриті піском та мулом.

Клімат. Для Сінгапуру характерний тропічний мусонний клімат. Середня температура січня становить +26°С, липня — +27°С. Дощі в країні тривають майже цілий рік (особливо рясні у грудні). Щороку на острові випадає до 2500 мм опадів.

Характерною для країни є постійна висока вологість повітря. Для збирання дощової води в центрі острова збудоване водосховище.

Ріки й озера. Найбільша ріка острова — Селетар, має довжину приблизно 15 км і впадає до протоки Джохар. Через територію столиці течуть ріки Сінгапур й Калланг. Питною водою забезпечують водосховища Пірс, Селетар, Кранджі, Пандан і Макрітчі, що розташовані на півночі і заході від столиці. Невелика кількість питної води надходить до країни із Малайзії трубопроводом.

Мінеральні ресурси. Крім глиняних сланців, у країні мінеральні ресурси відсутні.

Рослинні і тваринні ресурси. Рослинність Сінгапуру представлена залишками тропічних лісів, біля берегів — мангровими заростями. На острові ростуть різні види папороті й бамбуку, багато орхідей.

Фауна характеризується різноманіттям птахів. Із ссавців водяться мавпи і рідкісні тварини — лемури.

Рекреаційні ресурси. Природний резерват «Букіт Тімах» площею 81 га знаходиться у західній частині міста, поблизу центру. На о. Кусу, священному для таоїстів і мусульман, розташований природний парк «Сунгей Булох». У країні є найбільший болотний резерват (87 га) — місце відпочинку перелітних птахів під час їх міграції до Східної Азії. На о. Сентоза (головний курорт країни) знаходяться азійське екзотичне поселення «Парк Метеликів», «Парк орхідей», найбільший тропічний океанаріум Азії — «Підводний світ», «Водний парк», «Острів фантазії», «Вулканоленд».

Населення

Сінгапур — одна з найнаселеніших країн світу, в якій мешкають представники багатьох рас і націй. Державна національна політика країни спрямована на формування монолітної сінгапурської нації за збереження всіх культур і конфесій.

Чисельність населення. Мови. На початку XIX ст. населення острова налічувало кількасот осіб. Однак з розвитком міста воно стало швидко збільшуватися. У 2004 р- У Сінгапурі мешкало 4,42 млн. осіб.

У країні офіційними визнано чотири мови: малайська, китайська, тамільська й англійська. Хоча більшість населення розмовляє китайською мовою, однак малайська вважається національною.

Демографічні особливості. Приріст населення з кінця 90-х років XX ст. різко скоротився і у 2004 р. становив 1,5%. Показники народжуваності сягають 9,49%о, смертності — 4,16%о. Однак з 1980 р. здійснється політика стимулювання народжуваності. Завдяки покращенню сфери охорони здоров’я вдалося різко зменшити дитячу смертність (3,6%о). Середня тривалість життя чоловіків становить 79,05 року, жінок — 84,3. Населення Сінгапуру порівняно молоде, осіб віком до 15 років — 16%, літнього віку — 8%. Особливістю імміграції є збільшення кількості чоловічого населення, тому в країні і дотепер чоловіків більше, ніж жінок (співвідношення 101:100).

Національний і релігійний склад. У Сінгапурі у складі населення виділяють три етнічні групи: китайці (77%), малайці (14%) та індійці (7%). Усі вони вважаються корінними. Також у країні мешкають європейці (англійці, французи, португальці), араби тощо.

Змішування різних етнічних груп зумовило появу великої кількості релігійних вірувань: малайці сповідують іслам, китайці — буддизм та конфуціанство, індійці — індуїзм і частково іслам.

Розміщення населення. Густота населення в Сінгапур: налічує 5600 осіб/км2. Сінгапур — це велике місто з передмістям, в якому мешкає понад 3 млн. осіб. На острові не збереглося сільських населених пунктів. Масштабне житлові будівництво перетворило весь острів на єдину міську агломерацію, центром якої є Сінгапур.

Трудові ресурси. Загальна кількість економічно активного населення — 2,8 млн. осіб, з них у фінансовій і діловій сферах зайнято 35% населення, у промисловості — 21%, ; будівництві — 13%, у транспорті і зв’язку — 9%, в інших сферах — 22%.

Сінгапур використовує трудові ресурси з інших країн але така міграція є регульованою і спрямованою на залучен ня висококваліфікованих спеціалістів.

Характеристика господарства

Сінгапур — найрозвинутіша країна Південно-Східне Азії і належить до нових індустріальних країн (НІК).

Сучасний стан економіки. Країна є відносно багатою, ВНП у 2004 р. становив 120,9 млрд. дол., або 27 800 дол. на душу населення. Економіка Сінгапуру тривалий час формувалася за англійського колоніального панування, коли місто було важливим стратегічним пунктом Британської імперії. Його господарське значення визначалося переважно торговими і транспортними функціями, що обумовлено вигідним географічним положенням острова на морських шляхах, які пов’язують Тихий та Індійський океани.

Незважаючи на великі капіталовкладення, що здійснюються державою (на частку держави припадає до 25% валових інвестицій в основний капітал), основою реалізації державної економічної програми розвитку залишається приватний, зокрема іноземний, капітал. Іноземні монополії, насамперед англійські, японські, американські, австралійські і німецькі, контролюють нові галузі промисловості, морське судноплавство, банківську сферу і відіграють суттєву роль в інших галузях господарства країни. Іноземних інвесторів приваблює наявність висококваліфікованої робочої сили, інертність профспілок і політична стабільність.

Нині Сінгапуру належать провідні позиції серед країн зі сприятливим для іноземних інвестицій кліматом. Щороку у сінгапурську економіку інвестується до 4—5 млрд. дол., здебільшого в електронну, електротехнічну, нафтопереробну, хімічну і фармацевтичну промисловість, точне машинобудування і сферу послуг. Найбільшими інвесторами залишаються США, Японія та країни ЄС. Власні капіталовкладення у національну економіку перевищують 500 млн. дол. на рік. Нині Сінгапур є великим інвестором азійських країн і посідає перше місце серед азійських НІК за інвестиціями у країни АСЕАН (майже 2 млрд. дол.).

Сінгапур — великий фінансовий центр Азії. Щорічний обіг валютної біржі становить до 180 млрд. дол., і за цим показником він поступається тільки Лондону, Нью-Йорку й Токіо. Обсяги операцій на сінгапурській фондовій біржі сягають 23 млрд. дол. щороку. За кількістю банків (до 145, у т. ч. 130 іноземних) Сінгапур посідає третє місце у світі після Лондона і Нью-Йорка.

Для досягнення стратегічного завдання перетворення Сінгапуру до 2030 р. у розвинуте індустріальне суспільство («велику малу націю») керівництво країни здійснює структурну перебудову промисловості. У країні створено високорозвинуту воєнну промисловість, продукція якої здебільшого експортується (стрілецька зброя, швидкохідні патрульні морські катери, радіоапаратура, боєприпаси тощо). Найбільшою компанією сінгапурського ВПК є «Сінгапур технолоджіз». У країні щороку проводяться великі міжнародні торгово-промислові виставки, науково-технічні симпозіуми і конференції (приблизно 750).

Загальна характеристика промисловості. Сінгапур — центр передових технологій, з чим пов’язана економічна стратегія розвитку промисловості і сфери послуг, орієнтація на розвиток наукомістких галузей.

Паливно-енергетичний комплекс. Важливою галуззю промисловості країни є електроенергетика, яка базується на імпортному паливі (мазуті та природному газі). У Сінгапурі У 2003 р. було вироблено 35,3 млрд. кВт-год. електроенергії на чотирьох ТЕС. Невеликі розміри території країни змушують прокладати електромережі під землею.

Країна посідає третє місце у світі за обсягом нафтопереробки. Виробнича потужність п’яти великих нафтопереробних заводів Сінгапуру щороку становить 63 млн. т. Країна відіграє важливу роль організаційного центру з розвідки і видобутку шельфової нафти для Південно-Східної Азії.

Металургія. Ця галузь представлена одним заводом неповного циклу у Джуронгі, який працює на брухті, виробляючи здебільшого арматуру і катанку.

Машинобудування. У транспортному машинобудуванні Сінгапуру провідну роль відіграє суднобудівна та судноремонтна промисловість. Країна посідає друге місце у світі після США за виробництвом пересувних бурових установок для розробки родовищ нафти на морському шельфі. Розвивається виробництво авіаційного устаткування. Нині Сінгапур — головний центр ремонту, переустаткування і модернізації літаків у Південно-Східній Азії. Аерокосмічна галузь вважається для країни пріоритетною. Важливою також є електронна промисловість, на яку припадає майже 47% від усього виробництва. Вона спеціалізується на виробництві напівпровідникових схем і персональних комп’ютерів, а також надчутливих комп’ютерних дисків, ведуться власні розробки комп’ютерної і робототехніки. За рівнем комп’ютерізації і впровадження роботів Сінгапур посідає Друге місце в Азії після Японії (так, 84% сінгапурських фірм оснащені сучасною комп’ютерною технікою з виходом на глобальні і локальні мережі). Країна є потужним виробником в регіоні машин для нафтовидобутку, також холодильного устаткування, ліфтів, транспортерів, генераторів тощо.

Хімічна промисловість. Важливе значення у Сінгапурі має виробництво пластмас, фарб, лаків, фотоплівки (зокрема, «Фуджі»), фармацевтичної продукції. У країні розвинуте виробництво хімічних речовин для електронної промисловості (напівпровідників, ізоляційних матеріалів, засобів для очищення кременевих пластин).

Легка промисловість. У Сінгапурі розвинута текстильна промисловість, центром якої є Джуронг.

Харчова промисловість. Частка харчової промисловості зменшилася порівняно із 70-ми роками XX ст. Здебільшого продукти завозять із сусідніх країн. У Сінгапурі виробляють пальмову олію, консервовані ананаси та рибні консерви.

Сільське господарство. У Сінгапурі тільки 1,6% земельного фонду використовується сільським господарством (11 км2), здебільшого на північній частині острова. Пріоритетним напрямом розвитку сільського господарства є застосування новітніх агротехнічних методів, наприклад гідропоніки й аеропоніки (вирощування рослин без ґрунту, на водному розчині поживних солей або завдяки обприскуванню коріння поживним розчином). Серед 257 ферм країни розподілено 864 га землі в агротехнологічних парках. Фермери орендують землю (переважно на 20 років).

Рослинництво. Ця галузь країни представлена невеликими плантаціями каучуконосів, кокосових пальм, прянощів, тютюну, городних і плодових (ананаси) культур. У Сінгапурі розвивається на експорт виробництво орхідей, що були проголошені у 1981 р. національною квіткою (щороку прибутки від їх продажу становлять понад 60 млн. дол.).

Тваринництво. У країні тваринництво не є поширеним, однак розвинуті свинарство й птахівництво.

Рибальство. Рибним промислом займаються у прибережних водах. У спеціальних господарствах на суходолі розводять рибу та креветок. Загальний вилов риби у країні сягає до 25 тис. т.

Транспорт. За роки незалежності в країні значно розвинулися основні види транспорту. Останнім часом держава стала важливим міжнародним центром повітрянного пасажирського і торговельного обслуговування. На острові функціонує залізниця довжиною 38 км, яка належить Малайзії. Залізничним транспортом послуговуються здебільшого для перевезення вантажів. Довжина автомобільних шляхів країни У2003 р. становила 3130 км, майже всі дороги асфальтовані.

Автомобільний парк нараховує 325 тис. пасажирських і137 тис. вантажних машин. Під автодорогами та місцями для паркування зайнято 11% національної території.

У Сінгапурі розвинутий морський транспорт, до якого у2004 р. належало 925 суден загальною тоннажністю 23 млн. бр.-реєстр, т. Важливу роль в економіці країни відіграє морський порт (один з найбільших у світі за загальним вантажообігом (345 млн. т) і другий після Сянгану за обробкою морських контейнерів). Половину від усього вантажу країни (за вагою) становить сира нафта і продукти її переробки. Порт обслуговує 400 судноплавних ліній, які пов’язують його із 700 портами, одночасно він може обслуговувати 800 суден. Сінгапур здавна вважають одним з кращих портів світу.

Важливе значення має аеропорт «Чангі», який розташований у південно-східній частині острова і обслуговує 24 млн. пасажирів щороку. Нині ведуться роботи з підвищення його пропускної здатності до 60 млн. пасажирів на рік. У країні створено національну авіакомпанію «Сінгапур ейрлайнз».

У 1974 р. о. Сентоса було з’єднано із столицею підвісною канатною дорогою.

Зовнішня торгівля. Основними статтями експорту Сінгапуру (174 млрд. дол.) є комп’ютери і комплектуючі до них, оптичні прилади, зброя, продукти нафтопереробки і машинобудування, автомобілі, хімікати, продукти харчування, одяг. Країна імпортує (155,2 млрд. дол.) промислову та продовольчу сировину.

Основними торговельними партнерами країни є США, Малайзія, Японія, Саудівська Аравія, Китай. Товарообіг між Україною та Сінгапуром у 2004 р. становив 299,4 млн. дол.

Соціальна сфера

У культурі Сінгапуру переплетені різні національні традиції, які не є єдиним цілим. Переважають національні культури китайців, малайців, індійців, великий вплив маєтакож західна культура.

Освіта. У Сінгапурі освіта цінується. Шкільне навчання не є обов’язковим, але більшість дітей навчаються у початковій школі (з 6 років). У країні функціонують Національний університет Сінгапуру (засн. у 1949 р.), Наньян- ський університет (засн. у 1953 р.) та ін.

Культура і мистецтво. Культурне життя Сінгапуру Урізноманітнюють події, присвячені ’урядовим заходам і компаніям. В місті розташовані Музей флоту, Музей риб, Меморіал Другої світової війни з фрагментом японського концтабору для британських військовополонених.

У країні панує культ чистоти (за паління в громадських місцях, забруднення вулиць або перевищення вмісту шкідливих речовин у вихлопних газах автомашин штрафують).

У гирлі р. Сінгапур установлено статую «Мерлайон» — Морського лева (символ країни), а на її узбережжі знаходяться давні будівлі колоніальної епохи (XIX ст.), зокрема Будинок парламенту, палац імператриці (1860), Театр Вікторії, найдавніший в регіоні «Раффлз-готель».

Сінгапурці відомі своїми національними стравами. Щороку, у липні, проводиться продуктовий фестиваль. Сінгапурське суспільство живе за суворими законами: тут можна сповідувати будь-яку релігію, але забороняється грати в азартні ігри і навіть жувати жуйку.

Рекреація і туризм. Щороку країну відвідують приблизно 6—8 млн. туристів. У Сінгапурі унікальними є національні культури. Головний курорт країни — о. Сентоза, на якому розташовані селище перших поселенців, форт Сілозо, численні парки. Улюблене місце відпочинку сінгапурців — Парк Східного узбережжя. Сінгапурський морський порт — один з найбільших в Азії — приваблює усе більше туристів. Туристичною забавою у Сінгапурі став екзотичний вид транспорту — велорикші.