Загальні відомості про країну

Мексика — одна з найбільших латиноамериканських та іспаномовних країн. Вона розташована на півночі регіону. На заході її омивають води Тихого океану і Каліфорнійської затоки, на сході — Мексиканської затоки і Карибського моря. Країні належить низка островів у Тихому океані (Гуада- луре, Седрос, Ревілья-Хіхедо та ін.). Площа держави становить 1,972 млн. км2.

Офіційна назва країни — Мексиканські Сполучені Штати. Столиця — Мехіко (Méjico, Mexico).

Населення Мехіко налічує понад 20 млн. осіб. Місто розташоване на півдні Мексиканського нагір’я, у міЯ^ гірській улоговині на висоті 2240 м. Клімат субтропічний, середня температура січня становить +11,6°С, липня +26°С. Опадів у середньому випадає до 760 мм на рік. Тут відбуваються часті землетруси.

Мехіко було закладено на місці заснованого у 1325 р. ацтеками м. Теночтітлана після зруйнування його у 1521 р. іспанськими завойовниками. Із 1535 по 1821 рік було столицею віце-королівства Нова Іспанія, а з 1821 р. стало столицею незалежної Мексики.

Місто є вузлом залізничних і шосейних шляхів, центром авіасполучень. У промисловості Мехіко особливе значення мають автоскладальні, металургійні, електротехнічні, текстильні, хімічні, харчові підприємства, підприємства з переробка нафти й газу, що надходять трубопроводами з узбережжя Мексиканської затоки. Мехіко — найбільший у Латинській Америці торговий ібанківський центр.

У місті розташовані безліч культурних й архітектурних пам’яток: Кафедральний собор на пл. Сокало (1563—1667), барочні церква Саграріо Метрополітано (1749—1768) і Національний палац (1692—1699), численні монастирі XVII ст. У передмісті збереглися давня піраміда (прибл. 450 до н. е.) і піраміда ацтеків. Тут є сучасні архітектурні комплекси: Університетське місто (1949—1954), Олімпійський стадіон (1951—1953), Національний музей антропології, Галерея сучасного і давнього мистецтва тощо.

Мексика є федеративною республікою. Глава держави й Уряду — президент, який обирається прямим загальним голосуванням на один шестирічний термін. Законодавча влада належить двопалатному Національному конгресу у складі Сенату (верхня палата, 128 депутатів — по 4 від кожного Штату, обираються на 6 років) і Федеральної палати представників (нижня палата, 500 депутатів, з яких 300 обираються на 3 роки по одномандатних виборчих округах, а 200 осіб — на пропорційній основі).

Адміністративно-територіально Мексика поділена на 31 Штат і столичний федеральний округ. Кожний штат має власну конституцію і однопалатний конгрес, але за федеральною конституцією штати не мають права виходу з федерації.

Кордони. На півночі і сході Мексика межує із США (3141 км), на півдні — з Гватемалою (962 км) і Белізом (250 км). Загальна довжина кордонів країни становить 4353 км, берегової смуги — 9330 км.

Участь у міжнародних організаціях. Мексика здійснює активну зовнішню політику, є ініціатором створення у Латинській Америці без’ядерної зони. Країна є учасницею ООН (з 1945 р.), ОЕСР (з 1994 р.), ОАД (з 1948 р.), блоку НАФТА, Латиноамериканської асоціації інтеграції, за її ініціативою створено Контадорську групу. Мексика — єдина латиноамериканська країна-засновниця Європейського банку реконструкції та розвитку і має статус спостерігача у Раді Європи.

Природні умови і ресурси

Природні умови Мексики зумовлені розташуванням між двома океанами, тропічним і субтропічним поясами, а також складним гірським рельєфом, унаслідок чого умови життя й агрокліматичні показники надзвичайно різноманітні.

Рельєф. Мексика є гірською країною. Більше половини її території знаходиться понад 1000 м над рівнем моря. Приблизно 1/3 площі країни займає Мексиканське нагір’я

з висотами 1000—2000 м. На півдні розташовані найвищі вершини країни, що є діючими вулканами — Орісаба (5700 м), Попокатепетль (5452 м). Гірський масив висотою 800—1000 м утворює п-ів Каліфорнію. Рівнинні території переважають на п-ові Юкатан (Примексиканська низовина). Територія країни характеризується високою сейсмічністю — землетруси і виверження вулканів інколи призводять до катастроф.

Клімат. На більшій частині Мексики клімат тропічний, на півночі — субтропічний. Температура залежить від висоти місцевості. Середня температура січня коливається від +10°С на північному заході до +25°С на півдні. Сезонні температурні коливання невеликі, крім крайньої півночі, і становлять у середньому приблизно 8°С, добові коливання, навпаки, значні. На півночі бувають морози до -20°С. У Мексиці середня температура липня змінюється від +15°С на височинних рівнинах нагір’я до +30°С на узбережжі Каліфорнійської затоки. Річна кількість опадів змінюється віД 100—200 мм на півночі до 2000—3000 мм на південних схилах гір. Більшість опадів у країні випадає влітку, зими є відносно сухими.

Ріки й озера. На південному сході країни річок більше, ніж на північному заході. На північному заході ріки короткі, мають швидку течію; на півдні — довгі, але маловодні, У нижній течії їх використовують для зрошення.

Найбільшимиріками Мексики є Ріо-Гранде (Ріо-Браво-дель-Норте), Лерма (Ріо-Гранде-де-Сантьяго), Бальсас, Гвадалахара тощо, рівень води у ріках різко збільшується у період дощів, під час яких відбуваються великі повені. У Мексиці є також багато озер (найбільше з них Чапала — 1038 км2). У долині Анагуак знаходиться кілька малих озер.

Мінеральні ресурси. Мексика володіє багатими покладами різних корисних копалин. Тут зосереджено великі запаси графіту (перше місце у світі), сурми, сірки, ртуті, золота, кадмію, вісмуту, олова, вольфраму. Серед паливних ресурсів переважає нафта (запаси — понад 2 млн. т, за цим показником країна посідає друге місце в регіоні після Венесуели) й природний газ (2,2 трлн. м3). Основні їх родовища знаходяться у штатах Чіапас і Тобаско, у зоні Мексиканської затоки. На північному заході розвідано поклади вугілля (12 млрд. т), міді (16 млн. т), залізних і уранових руд. Традиційним багатством Мексики є срібло.

Рослинні і тваринні ресурси. На півночі Мексики переважають пустелі і степи, рослинність яких своєрідна, тому й отримала назву «мексиканської». Вона сформована колючими чагарниками і деревцями (креозотовий кущ, різні акації і мімозові, мескит, каучуконоси, понад 500 видів кактусів, 140 видів агав тощо). У вологих центральних районах рослинність різноманітніша: у змішаних лісах ростуть граби, платани, липи, американський горіх гіко- рі; у хвойних лісах — рясні ялиці, кипарис, сосна Монте-суми.

Тваринний світ у пустелях і напівпустелях представлений гризунами і койотами; у гірських лісах водяться чорний ведмідь, єнот-полоскун, червона рись, пума; у савані — олені, дикобрази, мавпи, ягуари, тапіри.

Рекреаційні ресурси. Мексика має багаті природно-рекреаційні ресурси: курортна зона Акапулько і Канкуна, а також понад 50 національних парків (Тепостеко, Кумбрес-де-Монтеррей, Сан-Педро-Мартир тощо). Національною пам’яткою країни є Білі Піски — унікальний дюнний ландшафт, що виник на білосніжних гіпсових пісках у пустелі Тулароси. На 120 км уздовж Атлантичного океану простягнулася Майясь- Ка Рив’єра.

Населення

Більшість мексиканців — метиси індіансько-іспанського походження. Формування населення Мексики бере поча- т°к з індіанської цивілізації майя, які домоглися великих успіхів у розвитку науки і мистецтва, першими в Америці створили писемність.

Чисельність населення. Мови. Мексика є однією 3 найбільших за чисельністю населення країн Латинської Америки. Збільшення кількості мексиканського населення розпочалося після Другої світової війни і у 2004 р досягло 106,2 млн. осіб (у 1895 р. — 12,6 млн. осіб).

Офіційною мовою в країні проголошено іспанську (найбільша іспаномовна держава світу). У багатьох районах зберігаються індіанські мови й діалекти. На півдні, у штаті Оагака, розмовляють мовами давніх сапотеків, послуговуються давньою мовою ацтеків (науаталь).

Демографічні особливості. У 60—70-ті роки XX ст. у Мексиці відбувся демографічний вибух. Однак завдяки демографічній політиці уряду, спрямованій на планування сім’ї, вже у 1985 р. приріст населення знизився до 2,3%, а у 2004 р. становив 1,17%, чому сприяла також еміграція мексиканців до США. Зменшилися народжуваність (з 43%о у 1980 р. до 21,01%о у 2004 р.) і смертність (з 9%о до 4,73%о). Середній вік населення країни становить 24,9 років. Кількість мешканців віком до 15 років сягає 31%, більше 65 років 5,6%. Як і у більшості латиноамериканських країн, у складі населення чоловіків дещо більше, ніж жінок (особливо у містах). Середня тривалість життя чоловіків становить 72,4 року, жінок — 78,1.

Національний і релігійний склад. Більшість населення країни — мексиканці (індіансько-інспанського походження). Численні корінні індіанські народи (ацтеки, майя, то- тонаки, міхе, чінантеки, цоцілі тощо) частково зберегли свої мову і культуру, а деякі з них утворили етнічні території. У країні мешкають вихідці з Європи (іспанці, баски, німці, французи, італійці).

Основною релігією в країні є католицизм, який сповідують 89% населення, у т. ч. більшість індіанців. У Мексиці поширений атеїзм. Понад 6% мексиканців дотримуються різних форм протестантизму.

Розміщення населення. Більшість мексиканців мешкають у міжгірських басейнах центральних районів країни, майже 2/3 населення проживає на висотах понад 1000 м і вище. Мексика є середньозаселеною країною: середня густота населення становить 46 осіб/км2, але територія навколо столиці відзначається більшою густотою — 350 осіб/кМ • год.

До 25% мексиканців мешкають у громадах з чисельні6 тю менше 2500 осіб і вважаються сільським населенням, 75% — мешканці міст. Хоча міські агломерації Мехіко (понад20 млн. осіб), Гвадалахари (3 млн.) і Монттерея (2,7 млн.) займають тільки 2% території країни, однак у них проживає 25% громадян. Урбанізованими є райони навколо Мехі- ко, уздовж північного кордону і узбережжя Мексиканської затоки.

Трудові ресурси. У 2004 р. у Мексиці працездатне населення становило 34,7 млн. осіб, з них майже 5% не працювали взагалі, а 35% працювали неповний робочий день. Проблема працевлаштування зумовлює велику міграцію населення до Мехіко, столиць штатів і до США (щороку туди виїжджає до 14 млн. осіб). Майже 18% працюючих зайнято у сільському господарстві, 24% — у промисловості, решта — у сфері послуг.

Характеристика господарства

Мексика — найрозвинутіша індустріально-аграрна країна у Латинській Америці.

Сучасний стан економіки. Мексика є країною, що характеризується динамічним і стабільним розвитком. Вона посідає третє місце у світі поміж «ринків, що розвиваються» за привабливістю для іноземних інвестицій (після Китаю та Бразилії). У 2004 р. ВНП Мексики становив 1006 млрд. дол., або 9600 дол. на душу населення. Промисловість виробляла 27% ВНП, сфера послуг — 69%, на сільське і рибне господарства припадало лише 4%.

Із 80-х років XX ст. Мексика з аграрної країни з переважанням сільського населення перетворилася на аграрно-індустріальне суспільство і високоурбанізовану державу. Однак у 1982 р. розпочалася економічна криза, що характеризувалася падінням виробництва і високою зовнішньою заборгованістю. Уряд країни взяв курс на перебудову мексиканської економіки, що охоплювала приватизацію більшості державних підприємств, податкову реформу, фінансову стабілізацію, лібералізацію внутрішньої та зовнішньої Торгівлі, усунення бар’єрів для іноземних інвестицій тощо. 1 вже наприкінці 80-х років було приватизовано малі і середні підприємства легкої, деревообробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, а у 90-ті роки — великі підприємства у промисловості і сфері послуг, кредитні й страхові компанії, транспортні мережі. Внаслідок такої політики економічна криза значною мірою подолана і розпочався етап економічного зростання.

Угода про створення НАФТА дала змогу поширити умови вільної торгівлі не тільки на промислові, а й на сільськогосподарські товари, а також побутові, транспортні, банківські й інвестиційні послуги. Основним завданням зовнішньої політики є залучення прямих іноземних інвестицій у прикордонні спеціальні економічні зони — «мекіладорас» (на СЩд припадає 60% інвестицій, Велику Британію — 7%, ФРН - 5%, Японію — 4,4%, Канаду — 2,5%).

Загальна характеристика промисловості. Мексиканська промисловість здебільшого базується на переробці природних ресурсів, насамперед нафти, і на первинній обробці сільськогосподарської продукції.

Гірничовидобувна промисловість. Мексика є світовим постачальником срібла (2368 т — перше місце у світі), залізної руди (9,7 млн. т), міді (303 тис. т), цинку (357 тис. т), сірки (2,3 млн. т), сурми, кадмію, марганцю, ртуті. Видобувають також золото, молібден, вольфрам, уран і високоякісне кам’яне вугілля (348 млн. т). Найважливішою є нафтова галузь національної економіки. Видобуток нафти (153 млн. т — сьоме місце у світі) й газу (26 млрд. м3) сконцентровано у прибережній зоні Мексиканської затоки і на Південному Сході. У країні експлуатують понад 4,5 тис. нафтових свердловин, нараховується 160 морських бурових платформ. Розвідкою і розробкою нафтових й газових родовищ займається державна компанія «Петролеос Мехіканос» (1938).

Паливно-енергетичний комплекс. Електроенергетика — найрозвинутіша галузь економіки країни. Загальне виробництво електроенергії становить 203,6 млрд. кВттод. Більша її частка (76%) виробляється на ТЕС, 17% припадає на ГЕС і 4% — на АЕС (два енергоблоки потужністю 1,3 млн. кВт). Мексика посідає третє місце у світі за промисловим використанням геотермальної енергії (34 енергоблоки потужністю 943 мВт). У штаті Оагака функціонує одна з найбільших і найрентабельніших у світі вітряних електростанцій «Ла Вента».

Металургія. Металургійний комплекс зосереджений У північних штатах Мексики, які мають потужні ресурси залізних і кольорових металів (поліметали). Металургійні заводи забезпечують внутрішній ринок сталлю (10,2 млн) Заводи кольорової металургії розташовані у Мехіко (електролітична мідь) і Веракрусі (алюміній); чорної металургії У Монтерреї, Монклові й Мехіко.

Машинобудування. Автомобільне виробництво у Мексй ці стрімко розвивається. Так, збирання автомобілів досягли рекордного в історії країни рівня — 1,9 млн. (перше місце у регіоні і шосте в світі). У Мексиці функціонують 39 заводів /у Мехіко, Толуці, Пуеблі тощо) з виробництва і складання легкових і вантажних машин, автобусів. Тут розвивається електронна промисловість, яка представлена експортно-імпортними підприємствами з іноземним капіталом (переважно північноамериканським й азійським). У країні виготовляють телевізори (23 млн.), мікрохвильові печі (2,4 млн.), холодильники (2 млн.) та автоматичні пральні машини (1,3 млн.). Нині Мексика стала одним із найбільших у світі експортерів комп’ютерної техніки, моніторів, кольорових телевізорів, побутової техніки тощо.

Хімічна промисловість. На базі власної нафтопереробки створено підприємства з виробництва синтетичних волокон, мінеральних добрив та ін. У нафтохімії Мексики функціонує понад 250 підприємств. Нафтопереробні заводи загальною потужністю до 100 млн. т розташовані на узбережжі та на Мексиканському нагір’ї. їх виробництво зорієнтоване на забезпечення паливом провідних промислових центрів країни (Мехіко та Саламанка).

Легка промисловість. Підприємства текстильної промисловості сконцентровані у зоні Пуебла — Орісаба — Кордова, а також у Мехіко і Гвадалахарі. Для текстильної промисловості характерні малі і середні підприємства з невеликою кількістю зайнятих. Мексика славиться своєю середньоволок- нистою бавовною, з якої виробляють високоякісні тканини. Мехіко є центром швейної промисловості. За виробництвом джинсової тканини (26 тис. т) Мексика посідає четверте місце у світі. На Юкатані зосереджені підприємства з переробки технічної культури хенекена, продукція яких повністю експортується.

Харчова промисловість. Підприємства цієї галузі розташовані у Мехіко, Гвадалахарі, а також у деяких районах зрошування. Цукрове виробництво сконцентроване біля плантацій цукрової тростини та у північних передгір’ях.

Кустарна промисловість. Промисли кустарних майстрів поширені переважно в індіанських районах у центральних і південних штатах (ткацтво, художнє ремісництво).

Сільське господарство. Галузь забезпечує потреби населення у продовольстві і сільськогосподарській сировині, більшість виробництв зосереджені на приватних товарних Фермах або на так званих ехідос-землях, що експлуатуються за традиційною мексиканською системою землеволодіння, відповідно до якої земля є колективною власністю селянської громади. Під вирощуванням сільськогосподарських культур зайнято 1/4 земель, штучне зрошення здійсниться на 6,1 млн. га посівних площ.

Рослинництво. Ця галузь забезпечує 2/3 вартості сільськогосподарської продукції. У землеробстві переважають продовольчі (вирощують для власних потреб) і товарні, насамперед технічні, культури (бавовник, кава, цукрова тростина, хенекен). Головною продовольчою культурою є кукурудза (19,1 млн. т), яку культивують на богарних землях на висотах до 3000 м. Пшеницю вирощують на зрошуваних землях у північно-тихоокеанських штатах і у центрі країни. Велике значення для країни мають рис і сорго. Виробництво бавовни зосереджене у пониззях Ріо-Браво і давньому бавовняному районі Ла-Лагуна. Великим є збір цукрової тростини (42 млн. т). Основні плантації кавового дерева (240 тис. т) знаходяться у гірських районах на півдні країни і в районі Соконуско на родючих вулканічних ґрунтах. Грубоволокнисту агаву культивують на Юкатані (90% від світового збору). Експортне значення мають томати, арахіс, манго, овочі, авокадо, цитрусові, ананаси тощо.

Тваринництво. Галузь спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби (28,1 млн. т), переважно у північно-центральних районах, велику кількість поголів’я експортують. У приморському районі Мексиканської затоки вирощують велику рогату худобу породи зебу. Розводять також коней, мулів, віслюків, овець (6 млн.), кіз (10,3 млн.) і свиней (18 млн.).

Рибальство. Вилов риби здійснюють уздовж берегів Каліфорнійської та Мексиканської заток. Ця галузь господарства країни є кооперативною. Рибний промисел задовольняє внутрішні потреби країни, лише невелику частину риби переробляють й експортують. На південному сході Мексики ведеться вилов креветок та устриць. Загальний вилов риби у країні становить 1,4 млн. т.

Лісове господарство. Ліси зосереджені у Західній Сьєр- ра-Мадре (хвойні породи) і на південно-східних рівнинах. Заготівля промислової деревини становить 7,5 млн. м3. В якості палива використовують 70% деревини. У країні ростуть цінні червоне, рожеве, кампешеве, світле червоне дерева, капок і фустик. На півночі Мексиканського нагір’я збирають дикоростучі твердоволокнисті рослини (лечу гіл’я, сакатон тощо).

Транспорт. Відсутність зручної транспортної мережі тривалий час гальмувала економічний розвиток країни, °Д нак нині транспорт інтенсивно розвивається. Довжина ав тошляхів становить 329,5 тис. км, з яких 108,08 тис. кМ 3 твердим покриттям (основні шосейні дороги). Усю країнУ (від м. Сьюдад-Хуарес на кордоні із США до м. Тапачула на півдні) перетинає головна автомагістраль Мексики. Понад 40% автодоріг потребують часткового або капітального ремонту. Автопарк охоплює 14,6 млн. пасажирських і 3,7 млн. вантажних машин.

Протяжність залізниць у Мексиці становить 19,5 тис. км. Процес їх приватизації розпочався у 1997 р. і триває дотепер. Єдиною національною залізничною компанією є «ферокаррілес насьоналес де Мехіко». Щороку залізницями перевозять понад 82 млн. т вантажів (10% вантажообігу) і 15 млн. пасажирів.

Обсяги перевезень морським транспортом постійно збільшуються. На цих перевезеннях спеціалізуються порти Веракрус і Акапулько, побудовані також великі порти у Тампі- ко, Коацакоалькосі, Матаморосі, Саліна-Крус, Мансанільйо, Масатлані, Енсенаді, Ла-Пасі тощо. У 2004 р. торговий флот Мексики мав загальну тоннажність 649,4 тис. бр.-реєстр. т. Щороку морем перевозять до 300 млн. т вантажів. Вагому роль у морських перевезеннях відіграють танкери.

У Мексиці функціонують 83 авіакомпанії, найпотужніші з яких — національні «Аеромехіко» і «Мехсікана» з розгалуженою мережею всередині країни. Мексика має найбільший парк літаків і гелікоптерів у Латинській Америці. На території країни у 2004 р. нараховувалося 1833 аеропорти, з яких 55 мали міжнародний статус (Мехіко, Веракрус, Меріда, Монтеррей та ін.). Авіатранспортом щороку перевозиться до 0,5 млн. т вантажів і 31 млн. пасажирів.

Швидко у країні розвивається трубопровідний транспорт. Загальна протяжність нафтопроводів становить 28,2 тис. км, газопроводів — 13 254 км. Особливе значення має продук- топровід Мінатітлан — Саліна-Крус, що постачає нафтопродукти до тихоокеанських штатів.

Зовнішня торгівля. У країні постійно збільшується зовнішньоторговельний обіг. Мексика експортує (182,4 млрд. Дол.) нафту й нафтопродукти (30% вартості експорту), готові вироби, продовольчі товари (каву, овочі), морепродукти, текстильні вироби, бавовну, цукор, креветки, каву тощо. В імпорті (190,8 млрд. дол.) переважають напівфабрикати, Машини й устаткування, споживчі товари.

Основними торговельними партнерами Мексики залишаються США і Канада (85% експорту), країни Латинської -Америки (до 5%) і ЄС. Українсько-мексиканські торгові відносини не відповідають потенційним можливостям. То- варообіг між двома країнами поступово збільшується (з 52,9 млн. дол. у 2002 р. до 192,7 млрд. дол. у 2004 р.).

Соціальна сфера

Мексика — країна давньої культури, яка вплинула на розвиток світової цивілізації. Ця культура зародилася завдяки змішуванню іспанських й індіанських традицій.

Освіта. У Мексиці впроваджено безкоштовну та обов’язкову світську освіту. Загальна письменність в країні у 2004 р. становила 92%. У Мексиці діють понад 800 ВНЗ (з них більше 200 — приватні), у т. ч. 50 університетів, зокрема найбільший у світі Національний автономний університет Мексики (засн. у 1551 р., навчається 330 тис. студентів), університети у Гвадалахарі, Морелії тощо.

Культура і мистецтво. До відкриття Америки на території Мексики проживали народи з високорозвинутими культурами, що створювали унікальні зразки мистецтва і зодчества. Індіанці і нині розвивають народні промисли (статуетки з каменю, вовняні накидки-пончо, плетені маски і кошики, кераміка, чеканка з міді, вироби із срібла).

У країні щороку проводять різноманітні фестивалі. Народна креольська музика походить від іспанської, але має свій специфічний характер і колорит. Традиційним народним інструментом є гітара та її різновиди (гітаррон і гараніта).

Мексика є основним виробником латиноамериканського кінематографу. У селищах і провінційних містечках дотепер ставить вистави народний театр — «карпа» (різновид пересувних шапіто, де комедіанти показують водевілі). Із професійних театрів найбільшими є столичні: «Хіменес Русла», «Ідальго», «Реформа» тощо. У деяких місцевостях збереглися індіанські пісні, танці та обрядові дійства.

Історія Мексики відображена у її численних музеях, зокрема Національному історичному музеї у замку Чапуль-тепек, Національному музеї антропології, Музеї живопису та скульптури «Сан-Карлос», Музеї природознавства і Музеї пластичних мистецтв у Мехіко; Музеї штату Халіско У Гвадалахарі та ін.

Рекреація і туризм. Туризм є найрозвинутішою галуззю Мексики, чому сприяють природні умови, численні готелі і пляжі, розвинута інфраструктура, високий рівень сервісу. За кількістю туристів, які щороку відвідують країну (до 20 млн. осіб), Мексика входить до першої десятки туристичних держав світу. Рекреаційна сфера щороку приносить бюджету до 10 млрд. дол. Мальовнича прироДа> етнічний склад і багате історичне минуле мексиканців, що відобразилося в архітектурних пам’ятках, приваблюють туристів. Видатними пам’ятками давнини є піраміди Тео- тіуакана поблизу Мехіко та піраміди Мітле і Монте-Альба- На біля м. Оагакі. Найбільша піраміда з усіх відомих на Землі знаходиться у м. Чолупа. На п-ові Юкатан збереглися пам’ятки цивілізації індіанців майя — піраміди, священні колодязі, зразки ієрогліфічної писемності, руїни давніх міст-держав, наприклад Паленке (піраміди) і Чічен- Іца (обсерваторія, храми). Відому піраміду Кукулькан збудовано із 365 сходинок (за кількістю днів року). У Теотіу- акані знаходяться руїни «Піраміди Місяця» (висотою 42 м) і «Піраміди Сонця» (64,5 м).

Свого часу іспанське правління вплинуло на релігію, культуру, архітектуру країни. Багато храмів і будинків побудовано в іспанському стилі. У містах Мексики збереглися давні церкви, палаци, монастирі, будинки XVI—XVIII ст., зокрема у Мехіко — Національний собор (XVI ст.), Муніципальний палац (1720), Національний палац (1792), площа Трьох Культур, замок Чапультерек, базиліка св. Діви Гваделупської (католицька святиня мексиканців), «Полі- форум» із розписами Д. Сікейроса; у Меріді — Собор і Будинок Монтехо (XVI ст.); у Гвадалахарі — церкви Сан- Франсіско (XVI—XVII ст.), Санта-Моніка (1720—1733); в Оагані — Собор (XVI—XVIII ст.), церква Ла Соледад (1682—1690), монастир Санто-Домінго (1535).

Меріда є центром художніх промислів (наприклад, відомі сомбреро і прикраси з панцирів черепах). Міжнародний кліматичний курорт Акапулько називають «мексиканською Рив’єрою» завдяки чудовим готелям, пляжам і казино.