Загальні відомості про країну

Коста-Ріка — найменша за площею країна після Сальвадору (із семи держав Центральної Америки). Країну із заходу омивають води Тихого океану, із сходу — Карибське море. Її площа становить 51,1 тис. км2.

Офіційна назва країни — Республіка Коста-Ріка. Столиця — Сан-Хосе (San Jose).

Населення Сан-Хосе налічує понад 1,7 млн. осіб. Місто розташоване на Панамериканському шосе у центрі плато Месета Сентраль на дні великої улоговини, на висоті 1165 м над рівнем моря. Переважає субекваторіальний клімат. Середня температура січня становить +18,5°С, липня +20,8°С. Опадів у середньому випадає до 1900 мм на рік, дощовий сезон триває з травня до листопада. Тут відбуваються часті землетруси, поблизу міста розташовані діючі вулкани Ірасу, Поас, Туррі- альба.

Сан-Хосе заснований у 1737—1738 рр. іспанськими завойовниками. Місто одразу стало центром тютюнового виробництва. Із 1823 р. Сан-Хосе — столиця Коста-Ріки.

У місті розвинуті підприємства харчової, тютюнової, текстильної і металообробної промисловості. Сан-Хосе є великим центром переробки кави. Біля міста функціонує міжнародний аеропорт «Ель-Коко».

У Сан-Хосе іспанська колоніальна архітектура поєднується із сучасними будівлями. Визначними пам’ятками архітектури міста є Кафедральний собор (XIX ст.), Національний палац, Палац президента, Муніципальний палац, Національний театр та ін. У Сан-Хосе багато парків, зокрема Національний парк, парк Карільо, парк Мурасан тощо.

Коста-Ріка є президентською республікою. Глава держави й уряду — президент, який обирається прямим голосуванням на 4 роки без права повторного переобрання. Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Законодавчій асамблеї (57 депутатів, які обираються прямим таємним голосуванням на 4 роки).

Країну поділено на сім провінцій, які, у свою чергу, поділяються на кантони й округи. Влада у Коста-Ріці централізована.

Кордони. Країна розташована між Нікарагуа (309 км кордону) на півночі і Панамою (330 км) на півдні. Загальна довжина кордонів країни становить 639 км, берегової смуги — 1290 км.

Участь у міжнародних організаціях. Основою зовнішньої політики Коста-Ріки є «постійний активний і неозброєний нейтралітет», мирне врегулювання міжнародних конфліктів. Коста-Ріка — учасниця ООН (з 1945 р.), ОАД (3 1948 р.), Центральноамериканського загального ринку (3 1962 р.), Союзу країн-експортерів бананів тощо.

Природні умови і ресурси

Коста-Ріка — мальовнича гірська країна із сприятливим кліматом і багатою флорою та фауною.

Рельєф. Коста-Ріка розташована у найвужчому (мінімальна ширина — 118 км) місці Центральної Америки. Вона є гірською країною з діючими вулканами і постійними землетрусами. У центрі розташоване плато Центральна Долина (найродючіша і найзаселеніша зона країни). На півночі й уздовж морських берегів знаходяться низовини.

Клімат. У країні переважає субекваторіальний клімат. На плато середньорічна температура становить +22°С. Удень у Коста-Ріці спекотно, а ввечері температура знижується. Для Тихоокеанського узбережжя характерна менша кількість опадів (1000—1500 мм), ніж для Карибського (до 3000 мм).

Ріки й озера. Країна має густу річкову сітку. Ріки переважно короткі, однак бурхливі і починаються на вершинах вулканів. Гірський рельєф зумовлює їх швидку течію та великі запаси гідроенергії. У багатьох кратерах знаходяться озера. У районі вулкану Рінкон де ла Війєха наявні гарячі джерела й гейзери.

Мінеральні ресурси. У Коста-Ріці є невеликі родовища залізної руди, сірки, срібла й золота, будівельних матеріалів. На Карибському узбережжі наявні поклади бокситів.

Рослинні і тваринні ресурси. Майже 2/3 території країни вкрито лісами. Тут ростуть цінні породи дерев: ебенове, чорне, рожеве, бальса, кілька видів пальм і деревоподібних папоротей. На Тихоокеанському узбережжі переважають листяні ліси і мімозові савани. У країні нараховується майже 1200 видів орхідей.

Фауна Коста-Ріки типова для Центральної Америки пуми, ягуари, олені, мавпи, понад 850 видів різних птахів.

Рекреаційні ресурси. Коста-Ріка — країна-заповідник, в якій створено 74 природоохоронні території з найтиповіщими ландшафтами, історичними й археологічними пам’ятками. Загалом природоохоронні території займають 27% площі країни і постійно збільшуються. У національному парку Барра Хонда охороняють 19 печер глибиною до 240 м. Національний парк Кауїта охоплює білосніжні пляжі площею понад 1 тис. га з кокосовими пальмами.

Населення

Коста-Ріка вирізняється тим, що у ній основну масу населення становлять нащадки іспанських іммігрантів.

Чисельність населення. Мови. У 2004 р. на території Коста-Ріки мешкало 4,02 млн. осіб.

Офіційною мовою в країні визнано іспанську. Вона значно відрізняється від мови сучасної Іспанії, оскільки має елементи індіанської лексики. Негритянське населення розмовляє на діалектах англійської мови.

Демографічні особливості. Природний приріст населення країни невеликий і становив у 2004 р. 1,48% на рік. Народжуваність сягає 18,6%о, а смертність — 4,33%о. Дитяча смертність у 2004 р. оцінювалася у 10,87%о. Тривалість життя в країні збільшилася до 74,2 років для чоловіків і 79,5 років для жінок. У Коста-Ріці домінує молоде населення, середній вік костаріканців становить 26 років. Осіб віком до 15 років — 29%, населення літнього віку 5,6%.

Національний і релігійний склад. Для країни характерна монолітність етнічного складу населення: понад 95% мешканців — нащадки європейців і метиси, до 3% негри (були завезені на початку XX ст. з о-вів Вест-Індії для роботи на бананових плантаціях), 1% — індіанці (брібрі, борука тощо) і 1% — китайці.

На державу має великий вплив католицька церква. Костаріканці є переважно католиками (76%); протестантів нараховується 14%. Населення суворо дотримується релігійних настанов.

Розміщення населення. Більшість костаріканців (65%) Мешкають у гірських областях, інші — на морських узбережжях. Середня густота населення становить 65 осіб/км2. Роз- селення дещо залежить від етнічного походження: креоли Мешкають переважно у містах, метиси — у сільській місцевості, негри розселяються здебільшого на Карибському узбережжі, індіанці — на півдні країни. Майже половина населення проживає у містах: Сан-Хосе (1,7 млн. осіб), Алахуела (158 тис.), Лімон (100 тис.), Пунтаренас (92,6 тис.).

Трудові ресурси. Економічно активне населення країни у 2004 р. становило 1,81 млн., його 4/5 — чоловіки. Майже 20% працездатного населення зайняті у сільському господарстві, 22% — у промисловості і 58% — у сфері послуг. Рівень безробіття у Коста-Ріці порівняно з іншими країнами субрегіону є невеликим (6% у 2004 р.).

Характеристика господарства

Коста-Ріка — промислово-аграрна країна, економіка якої орієнтована на виробництво експортної сільськогосподарської продукції.

Сучасний стан економіки. У 2004 р. ВНП країни досяг37,9 млрд. дол., або 9600 дол. на душу населення. На промисловість припадає 30% ВНП, 8% — на частку сільського господарства і 62% — на сферу послуг. Зростання виробництва становить 7—8% на рік. В економіці переважає приватний сектор, однак держава контролює виробництво тютюнових виробів, алкогольних напоїв, банківську сферу, страхування, енергетику і телекомунікації. Держава опікується також розвитком туризму.

Загальна характеристика промисловості. Коста-ріканська промисловість розвивається переважно у вільних економічних зонах, що належать компаніям США, Тайваню, Іспанії.

Паливно-енергетичний комплекс. Загальне виробництво електроенергії у країні становить 6,8 млрд. кВт-год., зокрема 83% виробляють ГЕС, 1% — невеликі ТЕС і 16% — геотермальні станції.

Обробна промисловість. Ця галузь представлена традиційним виробництвом товарів широкого вжитку (напоїв, бавовняних тканин, одягу, шкіряних виробів, взуття). Видобуток сірки, вапняків і золота ведеться на Тихоокеанському узбережжі. З 80-х років XX ст. розвиваються нові галузі: електротехнічна (побутова техніка, мікропроцесори), виробництво кабельної та алюмінієвої продукції, пластмас, фармацевтичних препаратів, шин, добрив, ювелірних виробів, що орієнтовані на зовнішній ринок. Основним промисловим центром є Сан-Хосе.

Найбільші економічні здобутки пов’язані з новим промисловим комплексом, який корпорація «Інтел» відкрила у1998 р. біля Сан-Хосе. Саме тут тепер розташоване одне з найбільших складальних підприємств, що виготовляє процесори для ЕОМ. Продукція корпорації «Інтел» становить майже 40% експорту Коста-Ріки (що є найвищою часткою однієї корпорації у світі).

Сільське господарство. Більшу частину аграрної продукції Коста-Ріки вирощують на малих фермах, а у експор- тноорієнтованих галузях сільського господарства переважають великі виробники. У країні обробляється 10% площ.

Рослинництво. Головною експортною культурою є кава (138 тис. т — п’яте місце у світі), яку вирощують на плато у середніх і малих фермах, що належать місцевим підприємцям. Банани (1,9 млн. т — п’яте місце у світі) культивують переважно на приатлантичних низовинах на великих плантаціях, власники яких — іноземні компанії. Головними продовольчими культурами є кукурудза (вирощують на плато) і рис (культивують на низовинах). Експортне значення мають цукор, какао, кокосові горіхи, овочі. Тютюн і бавовник вирощують для власних потреб. Тут розвиваються нетрадиційні види експортної рослинницької продукції (вирощування квітів, їстівних коренеплодів, фруктів, декоративних рослин).

Тваринництво. Для розвитку тваринництва в країні є всі умови, але на нього припадає лише 15% ВНП галузі. На північному заході розводять велику рогату худобу (1,6 млн. голів), свиней, овець і кіз.

Рибальство. Приморське узбережжя і численні ріки Коста-Ріки багаті на рибу, однак власного вилову (18 тис. т) недостатньо.

Транспорт. Транспортна мережа країни перебуває на стадії розвитку. Загальна протяжність залізниць становить лише 950 км (260 км електрифіковано), автомобільних доріг — 37,2 тис. км, з них 7,8 тис. км мають тверде покриття. Від кордонів з Панамою і Нікарагуа проходить частина Панамериканського шосе — 554 км, рух по якому одноколійний у обидвох напрямках. Автопарк нараховує 57 тис. Пасажирських і 73 тис. вантажних машин.

Морським транспортом Коста-Ріки перевозять до 86% товарів. Головними портами є Пуерто-Лімон на Карибському узбережжі, Пунтаренас і Гольфіто на Тихому океані, які Потребують модернізації. Власний торговий флот у 2004 р. Нараховував лише 2 судна тоннажністю 1716 бр.-реєстр. т.

Недостатню пропускну здатність мають міжнародні аеропорти у Сан-Хосе і Ліберії, що помітно під час туристичного буму з жовтня по травень. Столичний аеропорт «Хуан Сантамарія» є лідером в авіаперевезеннях пасажирів у Центральній Америці.

Зовнішня торгівля. Це важлива частина стратегії економічного розвитку країни. Більше 10% товарообігу відбувається у зонах вільної торгівлі. До основних статей експорту Коста-Ріки (6,18 млрд. дол.) належать комп’ютерна техніка, кава, м’ясо, цукор, креветки, омари, какао-боби, фрукти, деревина, добрива, квіти, одяг тощо. Країна експортує також до 100 млн. кВт-год. електроенергії. Імпорт Коста-Ріки (7,84 млрд. дол.) охоплює виробничі матеріали й устаткування, паливо, транспортне устаткування і товари широкого вжитку. Країна є перевалочним пунктом перевезень наркотиків.

Основним торговельним партнером Коста-Ріки є США (понад 50% костаріканського експорту), а також Німеччина, Японія, Венесуела і країни Центральної Америки. Товарообіг між Коста-Рікою й Україною у 2004 р. становив 31,2 млн. дол.

Соціальна сфера

На формування костаріканської культури помітно вплинули іммігранти з Іспанії, що відобразилося у самобутньому фольклорі, танцях, архітектурі і побуті.

Освіта. Писемність костаріканців сягає 96%, що є одним з найвищих показників у Латинській Америці. У країні впроваджено обов’язкову початкову (для дітей віком від 7 до 14 років) і середню безкоштовну освіту. Тут функціонують 5 державних університетів, зокрема Костаріканський (1843) і Відкритий університет у Сан-Хосе, Національний університет в Ередії (1973) тощо.

Культура і мистецтво. Культура Коста-Ріки має іспанське коріння, однак відчутним є вплив індіанських, аф- рокарибських, північноамериканських й інших культур- У країні популярні карибські (сальса) і мексиканські (ранче- ра) мелодії.

У Сан-Хосе знаходиться Національний музей. Для народного мистецтва характерні різьблення і мальовничий розпис на візках («карретах»), виробництво багатокольорових візерункових тканин і килимів (в індіанців борука), вишивання і плетення (в індіанців брібрі).

Визначними пам’ятками країни є лікарня Сан-Хуан-де- Діас (1790), собор і церква Мерседес (XVIII ст.) у Сан-Хосе, кілька соборів у м. Хередія (XVIII ст.), парк Варгас з чудовим ботанічним садом і пляжами у м. Пуерто-Лімон.

Рекреація і туризм. Прибутки від туризму є основним джерелом валютних надходжень до Коста-Ріки. Країну щороку відвідують до 1,5 млн. туристів, які приносять державі майже 900 млн. дол.

Коста-Ріка посідає перше місце у Центральній Америці за відвідуванням туристів і перше у світі за екотуризмом. Країна має унікальні природні ресурси, велику кількість національних парків і заповідників, багату флору і фауну, чисті океанські пляжі тощо. Розвивається морський круїзний туризм.