Нині у цирковій галузі функціонує 15 юридичних осіб, які за організаційно-правовою формою, згідно зі статутними документами, є державними підприємствами і діють на основі Закону України "Про підприємства в Україні". Особливістю циркової галузі є те, що артистичний персонал та необхідні для його роботи циркове обладнання, реквізит, дресировані тварини були зосереджені, в основному, в трьох державних циркових підприємствах — "Державна циркова компанія України", "Дирекція пересувних циркових колективів", Національний цирк України. 12 державних циркових підприємств мають власні будівлі та приміщення, транспортні засоби, але не мають у своєму складі творчих циркових колективів. Основний штат в усіх 12 закладах — це адміністративно-управлінські працівники, оркестр, балетна група, обслуговуючий персонал.

Важливою проблемою циркової галузі є забезпечення кадрового оновлення, в тому числі управлінської ланки, встановлення таких умов, де на першому плані буде створення самодостатнього й конкурентоспроможного вітчизняного мистецького продукту нових програм та номерів. З цією метою найближчим часом планується розробити та затвердити Програми розвитку циркового мистецтва до 2011 р.; затвердити оновлену нормативно-законодавчу базу циркової галузі; створити єдину державну структуру циркової галузі на принципах централізованого управління її діяльністю; покращити стан матеріально-технічної бази циркових підприємств; визначити порядок та обсяг державного фінансування для створення нових програм та атракціонів, проведення фестивалів циркового мистецтва в Україні. Щорічно на базі Луганського державного цирку проходить Всеукраїнський фестиваль дитячих та молодіжних циркових колективів і виконавців "Циркове майбутнє".

Загалом основними проблемами розвитку усіх виконавських мистецтв є:

• недостатня правова врегульованість;

• низька заробітна плата та слабка соціальна захищеність працівників мистецької сфери;

• незадовільний стан матеріально-технічного забезпечення мистецьких закладів, що перебувають у державній власності, зокрема зношеність парку музичних інструментів у мистецьких закладах, згортання вітчизняного виробництва музичних інструментів;

• нерозвиненість індустрії аудіозапису творів національної академічної та народної музики;

• брак чітких критеріїв та прозорих механізмів визначення необхідності державної підтримки мистецьких фестивалів та конкурсів;

• занепад системи розповсюдження нотно-музичної літератури;

• низька ефективність роботи циркової галузі, розвитку української школи циркового мистецтва.