З представниками найпростіших широко не знайомлять дітей-дошкільників, проте вихователі дитячих дошкільних закладів повинні знати про них, розуміти їх роль у природі, вміти застерегти дітей від деяких небезпечних представників цього виду. Найпростіші складаються з однієї клітини, але це клітина — організм, якому властивий обмін речовин, живлення, виділення, сприймання зовнішніх подразників і реакція на них, рух, ріст, розмноження.

За будовою найпростіші поділяють на чотири класи: Саркодові, або Корененіжки, Джгутикові, Інфузорії і Споровики.

Найтиповішим представником класу Саркодові е звичайна амеба, що зустрічається у багатьох водоймах. Пересуваються амеби за допомогою псевдоподій, які виникають у будь-якій частині тіла. Ними ж вони захоплюють здобич, яка перетравлюється у вакуолях. Під час пересихання водойм амеби утворюють цисти і можуть переноситися вітром. Звичайна амеба-протей не є небезпечною для людини, інша справа — дизентерійна амеба, яка паразитує в товстій кишці людини і є збудником амебної дизентерії. Дизентерійна амеба поширена скрізь у зоні помірного клімату.

Людина заражається дизентерією через немиті овочі, фрукти, брудні руки. Звідси і профілактичні заходи боротьби — додержання особистої гігієни.

Крім амеб, до корененіжок належать форамініфери і радіолярії, що живуть у морській воді. Вони мають кальциновані скелети, деякі з них — надзвичайної краси. Недаремно при першій постановці опери М. І. Глінки «Руслан і Людмила» для створення декорацій чарівного саду Чорномора художником були використані малюнки кальцинованих скелетів радіолярій. Скелети форамініфер, що падали на дно, утворили цілі пласти гірських порід. Крейда, якою люблять малювати діти — це спресовані черепашки форамініфер, що жили мільйони років тому.

Клас Джгутикові охоплює найпростіших, у яких органоїдами руху є джгутики.

Влітку досить часто на водоймах ми зустрічаємося з «цвітінням» води, що нерідко викликає запитання у дітей. Дослідження такої води під мікроскопом показало, що в ній є багато евглен. В їх тілі є хроматофори, що містять хлорофіл. Завдяки цьому евглена на світлі засвоює вуглекислий газ.

У темноті вона живиться як тварина.

У морях живе джгутиконосець ночосвітка, який викликає дивовижне світіння моря. Воно виникає за рахунок окислекня жирів, посилюється під час руху води, наприклад, коли набігає на берег хвиля. Враження від цього незвичайного явища западає дітям глибоко в пам’ять. До паразитичних джгутикових належать лямблії. Цього паразита відкрив у 1859 р. професор Харківського університету Лямбль. Хвороба, що викликається цим збудником, називається лямбліозом. Лямблії живуть у тонкій кишці, зокрема у дванадцятипалій кишці, у протоках печінки, жовчному міхурі. Живляться паразити осмотично. Лямблії порушують функцію печінки, нервової системи, а також органів травлення. Вони можуть спричинити лямбліозний холецистит, гепатит і нерідко жовтяницю. Лямбліоз виникає там, де порушуються норми особистої гігієни. Хворий на лямбліоз виділяє з екскрементами цисти. Мал- 98- Лямблії Людина заражається при проковтуванні цист із забрудненими продуктами, водою.

Клас Споровики об’єднує внутрішньоклітинних паразитів багатьох тварин і людей, що спричиняють тяжкі захворювання: малярію у людей, кокцидіоз у тварин і людей, піраплазмоз у великої і дрібної рогатої худоби тощо. На одній із стадій свого розвитку вони розмножуються спорами, від цього і назва — споровики. Живляться вони всією поверхнею тіла. До споровиків належать різні види малярійного плазмодія — збудника малярії людини і тварин. Переносник збудника малярії людини є самиця малярійного комара анофелеса. Малярійний плазмодій проходить складний цикл розвитку.

Кокцидія, викликає тяжке захворювання — кокцидіоз. Воно вражає молодняк багатьох свійських тварин, особливо кролів, велику рогату худобу, курей, риб.

До класу Інфузорій належать найбільші за розмірами найпростіші. Тіло їх вкрите оболонкою і війками. Розмножуються інфузорії поділом і статевим шляхом — кон’югацією.

Інфузоріями називали всі мікроорганізми, численне населення яких було виявлено у настоях із сіна, листя та інших рослинних решток у часи А. Левенгука. Інфузорія туфелька — звичайний мешканець боліт, рівчаків. Вона добре розмножується у настої сіна і їжею її є сінні бактерії. В свою чергу інфузорій споживають рачки, личинки риб тощо. Без цих «нікчемних», як їх називав Левенгук. істот, існування багатьох водних тварин було б неможливим.

Крім вільноплаваючих, в наших водоймах живуть прикріплені інфузорії — трубачі, сувійки. Всі інфузорії, живлячись бактеріями, активно очищають водойми. Вони використовуються і під час біологічного очищання стічних вод, утворюючи так званий активний мул у спеціальних установках — аеротенках.

У шлунку жуйних ссавців живе багато інфузорій, які сприяють перетравленню грубої рослинної їжі.

Серед інфузорій балантидій кишковий — паразит кишок людини і свиней. Людина заражається балантиді.єм під час догляду за тваринами, заносячи цисти в рот немитими руками. Балантидії утворюють виразки в товстій кишці, викликаючи коліт.