Цивільне право України. т.1

§ 1. Загальні положення

Об’єктами цивільних прав визнаються матеріальні та нематеріальні блага, стосовно яких між суб’єктами цивільного права виникають відносини, що складають предмет цивільно-правового регулювання.

Права та обов’язки суб’єктів цивільного права встановлюються, існують, реалізуються, змінюються та припиняються з приводу відповідних об’єктів. Як правило, об’єкт набуває значення елемента структури цивільних правовідносин у випадках, коли він становить інтерес для учасників вказаних відносин. Цей висновок ґрунтується на тому, що об’єкти, зокрема природні, які не залучені у сферу людської діяльності й інтересів, не можуть визнаватись елементом структури цивільних правовідносин. Інтерес як міра зацікавленості може розглядатись під різними кутами зору. Для людини (фізичної особи) він може бути суто побутовим (або споживчим) і полягає у зацікавленості у задоволенні відповідних її потреб. Крім цього фізична особа може мати зацікавленість у отриманні прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності (мати підприємницький інтерес). Інтерес юридичних осіб може бути як суспільним, так і приватним (для юридичних осіб публічного і приватного права відповідно). Враховуючи, що ст. 2 ЦК визнає учасниками цивільних відносин також державу Україна та інші публічно-правові утворення, слід констатувати вплив загальнодержавних, регіональних та інших суспільних інтересів також на сферу приватного права. Інтерес юридичних осіб приватного права залежить від міри зацікавленості їх засновників, визначає цілі створення останніх, задовольняється шляхом дій їх органів і може мати як підприємницький (отримання прибутку), так й непідприємницький (наприклад, благодійництво) характер. Наведені різновиди інтересу споріднені і визначають окремі аспекти міри зацікавленості окремих суб’єктів цивільного права. Зокрема, правовий інтерес (наприклад, у вчиненні того чи іншого правочину) формується побутовим або підприємницьким інтересом (наприклад, зацікавленість у придбанні майна, оренді приміщення тощо). Правовий та побутовий інтерес за своїм правовим значенням не завжди збігаються. Правовий інтерес до відповідного об’єкта, як правило, визначає зміст та характер правочинів та інших правомірних дій учасників вказаних відносин. Слід зауважити, що втрата учасником цивільних правовідносин побутового (підприємницького тощо) інтересу до відповідного об’єкта не означає втрати правового інтересу і не призводить до автоматичного припинення суб’єктивного цивільного права. Учасник цивільних відносин може тимчасово або повністю втратити побутовий (підприємницький тощо) інтерес до речі як одного із найпоширеніших різновидів об’єктів цивільних прав. Однак те, що він про всяк випадок залишає її у складі свого майна або господарстві (обліковує на балансі стосовно юридичних осіб), свідчить про наявність його зацікавленості у збереженні права власності на річ (тобто правового інтересу). Суб’єктивне цивільне право на певний об’єкт цивільних прав (не беручи до уваги випадок його загибелі) може припинитись шляхом вчинення уповноваженою особою відповідного правочину або у примусовому порядку на підставах, визначених законодавством України.

Якщо суб’єктивні права та кореспондуючі їм обов’язки складають і визначають зміст цивільних правовідносин, то матеріальні та нематеріальні блага, які становлять правовий інтерес учасників названих правовідносин, визнаються їх об’єктом. Звісно, словосполучення «об’єкти цивільних прав» та «об’єкти цивільних правовідносин» не можуть бути повністю ототожнені, тому що мають різну сферу термінологічного застосування. Однак за їх допомогою у цивільному праві термінологічно визначаються однакові різновиди матеріальних та нематеріальних благ. Сучасна доктрина цивільного права визнає множинність об’єктів цивільних прав і заперечує можливість існування безоб’єктних цивільних правовідносин. Множинність концептуально визначена положеннями Розділу III ЦК і означає різноманітність їх видів, обумовлену різноманіттям правових інтересів суб’єктів цивільного права. Виникнення та існування у цивільному праві безоб’єктних правовідносин неможливе.

Стаття 178 ЦК визначає оборотоздатність об’єктів цивільних прав. У відповідності з ч. 1 вказаної статті оборотоздатністю визнається властивість об’єктів цивільних прав вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої у порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав може бути вільною і обмеженою. Вільно оборотоздатні об’єкти можуть без обмежень переходити від однієї особи до іншої у порядку правонаступництва (переходу майна, майнових прав та обов’язків), спадкування (спадкового правонаступництва) або з інших підстав. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав може бути обмежена актами цивільного законодавства, положеннями яких встановлюються відповідні межі їх участі в цивільному обороті. Наприклад, класифікація одного з найпоширеніших різновидів об’єктів цивільних прав включає речі, обмежені в обороті. Обмежену оборотоздатність має також інформація. У відповідності з положеннями ч. З ст. 200 ЦК порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом. Наприклад, обмежена можливість (а найчастіше неможливість) використання у цивільному обороті (шляхом оприлюднення у засобах масової інформації) може встановлюватись щодо інформації, яка становить державну таємницю. Відповідні межі використання має комерційна таємниця, можливість встановлення та здійснення прав інтелектуальної власності на яку визначається положеннями глави 46 ЦК. У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 506 ЦК одним з різновидів майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю є виключне право дозволяти її використання. Межі і характер такого використання визначаються власником інформації, яка становить комерційну таємницю.

Межі оборотоздатності об’єктів цивільних прав залежать від особливостей їх правового режиму та визначаються встановленою законодавством можливістю здійснення правочинів та інших юридичних актів, які спрямовані на їх передачу іншим учасникам цивільних відносин. Наприклад, подальша доля державного майна при ліквідації юридичної особи публічного права може визначатись відповідним актом органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч. 4. ст 11 ЦК). Законодавством можуть встановлюватись обмеження оборотоздатності об’єктів цивільних прав, зокрема можливість продажу деяких видів диких тварин як особливого різновиду речей. Наприклад, у відповідності з ч. З ст. 180 ЦК тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.

Деякі об’єкти цивільних прав, зокрема речі, визнаються вилученими з цивільного обороту, тобто можуть належати на праві власності лише визначеним законодавством учасникам цивільних відносин. Як приклад слід навести положення ст. 13 Конституції, відповідно до якої земля (за винятком земельних ділянок, які можуть перебувати у власності фізичних та юридичних осіб), її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Вказані та інші об’єкти, які вилучені з цивільного обороту, не підлягають вільній передачі від однієї особи до іншої на підставі цивільно-правових правочинів або з інших підстав. Вилученими з цивільного обороту можуть визнаватись й інші об’єкти цивільних прав. До них належить зброя (окрім спортивної та мисливської), бойова і спеціальна військова техніка, вибухові та бойові отруйні речовини й інші подібні різновиди речей, право власності на які може належати лише державі Україна. їх вилучення з цивільного обороту визначається необхідністю забезпечення державної та суспільної безпеки. Взагалі необоротоздатними є об’єкти, які за своєю правовою природою не підлягають відчуженню. Це, наприклад, нематеріальні блага, які є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи (ч. 1 ст. 178 ЦК). Стосовно фізичної особи - це, зокрема визначені положеннями Розділу II Конституції, та Книги 2 ЦК право на життя, охорону здоров’я, медичну допомогу, свободу, сім’ю, ім’я, його зміну та використання, особисту недоторканність, індивідуальність, особисте життя та його таємницю тощо. Необоротоздатними є також визначені положеннями ст. 94 ЦК особисті немайнові права юридичної особи. Це, зокрема, право на недоторканність ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати юридичній особі. У відповідності з ч. 2 ст. 178 ЦК види об’єктів цивільних прав, перебування яких у обороті не допускається (об’єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Певні об’єкти можуть бути визначені як обмежено оборотоздатні Обмеження їх участі у цивільному обороті полягає у тому, що правг на них (зокрема, право власності) можуть бути передані іншій особ: лише за умов, передбачених законом. Оборотоздатність об’єктів, обмежених у цивільному обороті, визначається особливостями встановленого для них правового режиму. Так, відповідні обмеження ма( правовий режим газової та мисливської зброї, вибухових, радіоактивних, наркотичних і психотропних речовин, сильнодіючих отруї тощо. Певні обмеження оборотоздатності встановлені законодавством для таких об’єктів цивільного права як земля, іноземна валюта валютні цінності тощо. Частина 2 ст. 178 ЦК встановлює, що виді об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в обороті допускається за спеціальним дозволом (обмежено оборотоздатні об’єкти), визначаються у порядку, передбаченому законом.

Об’єктом цивільних прав є все те, з приводу чого суб’єкти вступають у правовідносини. Основне функціональне призначення об’єктів цивільних прав полягає у задоволенні відповідних (побутових, ко мерційних, державних, суспільних тощо) інтересів та визначених ни ми суб’єктивних прав учасників цивільних відносин. Різноманітність цих інтересів обумовлює існування значної кількості об’єктів цивільних прав. У відповідності зі ст. 177 ЦК об’єктами останніх визнаються: речі, гроші, цінні папери, майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, інші матеріальні та нематеріальні блага.