Цивільне право України. т.1

§ 4. Цінні папери

Цінними паперами є документи нормативно визначених видів та груп, які мають типову форму і реквізити, емітуються на паперових бланках або в електронному вигляді, посвідчують майнові права, що становлять неподільну юридичну єдність з формою їх фіксації (документарною чи бездокументарною), виникнення, зміна або припинення правовідносин стосовно яких визначається способом легітимації уповноваженої особи, їх видом, змістом та призначенням у цивільному обороті.

Стаття 194 ЦК визначає цінні папери як документи визначеної форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила (видала), і власником та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам. У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» (з наступними змінами) цінними паперами визнаються грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери є необхідним елементом ринкової економіки і використовуються у різноманітних сферах цивільного обороту. Наприклад, акція - засіб мобілізації окремих фінансових активів для створення акціонерного товариства - юридичної особи, формування статутного фонду котрої, як правило, здійснюється за рахунок об’єднаних коштів відповідної кількості осіб. Ощадні сертифікати, казначейські зобов’язання держави та облігації всіх видів застосовуються у кредитуванні, чеки та векселі - у сфері платіжного обігу, а коносаменти - для забезпечення товарообігу.

Для визнання документа цінним папером він повинен мати відповідні ознаки. Відомий дослідник цінних паперів проф. М. М. Агарков найбільш вагомою характерною їх ознакою вважав необхідність їх пред’явлення для здійснення вираженого в них права. Слід зазначити, що у сучасних умовах, особливо з появою бездокументарних цінних паперів, ця ознака втратила універсальний характер і вже не може визнаватись як основна та найбільш характерна для всієї сукупності об’єктів цивільних прав, про які йде мова. На підставі аналізу чинного законодавства України, яке закріплює правовий режим цінних паперів, можна визначити наступні їх основні ознаки.

Однією з основних ознак документів, що розглядаються, є неподільна юридична єдність майнового права, яке складає зміст цінного папера, та способу йот о фіксації (паперовий документ або електронний носій). Ця ознака визначає особливості функціонування цінних паперів на всіх стадіях їх участі у цивільному обороті. Право, що складає зміст документарного цінного папера, не може бути здійснене або передане особою, яка не володіє документом на законних підставах. Майнові права, закріплені у бездокументарних цінних паперах шляхом їх фіксації на електронних носіях, також не можуть виникнути і брати участь у цивільному обороті без застосування визначеного законодавством порядку їх функціонування в електронній формі. Частина 3 ст. 195 ЦК встановлює, що відповідно до закону цінні папери можуть випускатись у документарній та бездокументарній формі. Можливість випуску і обігу бездокументарних цінних паперів у нашій державі вперше передбачена Указом Президента України від 25 травня 1994 р. № 247 «Про електронний обіг цінних паперів і національний депозитарій». Основним нормативно-правовим актом, який визначає особливості участі у цивільному обороті бездокументарних цінних паперів, є Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». Крім наведених нормативних актів, правовий режим бездокументарних цінних паперів в Україні визначається низкою підзаконних актів, прийнятих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в межах її компетенції. З появою зазначеної нової форми цінних паперів виникло багато спірних питань стосовно їх участі у цивільному обороті, правової природи та термінологічної досконалості самого словосполучення «бездокументарні цінні папери». Це обумовлено тим, що до їх появи у цивільному праві загальновизнаною була документарна концепція цінних паперів, відповідно до якої останніми визнавались документи встановленої форми з обов’язковими реквізитами. Але, безумовно, прогресивність, зручність та перспективність використання цього різновиду цінних паперів сумніву не викликають. Тому в Постанові Верховної Ради України від 29 квітня 1994 р, № 277 «Про концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України»1 зазначено, що переважна більшість цінних паперів у перспективі повинна випускатись у нематеріальній формі.

Цінні папери, як й інші об’єкти цивільного права, є обігоздатними. Під останньою розуміють їх спроможність бути об’єктами цивільних правочинів, спрямованих на перехід права власності. Завдяки обіго- здатності цінного папера, випущеного у вигляді паперового документа або у електронному вигляді, цієї якості набувають також майнові права, які складають його зміст. Майнові права, які виникають в результаті укладення договору, не є обігоздатними, тому що вказаний правочин завжди є результатом домовленості відповідних, чітко визначених у ньому сторін. Суб’єктний склад зобов’язань, встановлених договором, може змінюватись за допомогою уступки вимоги або передачі боргу, але це не означає обігоздатності майнового права, яке складає предмет зобов’язання, визначеного договором. Завдяки визначеній правовою природою цінних паперів неподільній юридичній єдності паперового документа або електронного носія і відповідного майнового права останнє набуває обігоздатності, тобто може з урахуванням способу легітимації уповноваженої за документом особи переходити від однієї особи до іншої.

Важливою ознакою цінних паперів є нормативна визначеність їх видів та груп. У відповідності з положеннями ст. 195 ЦК групи та види цінних паперів, а також порядок їх обігу встановлюються законом. На відміну від речей, різновиди котрих, як зазначалось, не можуть бути перераховані у законодавстві, види цінних паперів чітко регламентовані законом. Поява їх нових видів припустима тільки шляхом закріплення останніх у відповідному законі. Суб’єкти цивільного права не уповноважені випускати в оборот види цінних паперів, не предбачені чинним законодавством. Документи, що мають подібні з цінними паперами ознаки, але випуск яких не передбачений чинним законодавством, одержали назву сурогатів. У відповідності з ч. 2 ст. 198 ЦК володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного папера має право пред’явити особі, яка передала йому останній, вимоги про належне виконання зобов’язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.

П’ять ознак, притаманних документарним цінним паперам, були обґрунтовані проф. В. Гордоном. Це - літеральність, легітимація, абстрактність, автономність та презентація. Літеральність означає, що цінний папір дає право його володільцю вимагати виконання тільки того, що у ньому буквально записано. Легітимація (визначення законності права, повноваження) - це підтвердження за допомогою цінного папера законності прав його пред’явника. Абстрактність означає, що вимога, виражена у цінному папері, не залежить від підстави, відповідно до якої вона виникала. Автономність як ознака цінних паперів полягає у тому, що особа, яка придбала документ на законних підставах, користується своїм правом незалежно від його попереднього власника. Презентація цінного папера визначає необхідність його пред’явлення емітенту для виконання вираженого у ньому зобов’язання. До характеристики цієї ознаки проф. В. Гордон включав право пред’явника папера вимагати виконання вираженого у ньому зобов’язання.

Відомо декілька класифікацій цінних паперів. Найбільш загальновизнаною та поширеною є їх класифікація за способом легітимації уповноваженої особи. За цією ознакою цінні папери поділяються на іменні, на пред’явника та ордерні. Стаття 197 ЦК передбачає можливість випуску та обігу всіх трьох різновидів вказаних паперів. Спосіб легітимації уповноваженої особи визначає особливості передачі прав, посвідчених цінним папером.

Права, посвідчені іменним цінним папером, належать названій у ньому особі. Здійснити право, виражене в іменному цінному папері, може тільки зазначена у тексті документа особа. Права, посвідчені таким цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення вимог (цесії). Особа, яка передає право за іменним цінним папером, несе відповідальність за недійсність вираженої у ньому вимоги, але не за її невиконання.

У цінних паперах на пред’явника не вказується ім’я особи, якій вони видаються. Здійснити право, що складає зміст таких паперів, може особа, якій він належить на законних підставах у даний момент. Слід зазначити, що одного лише пред’явлення цінного папера на пред’явника для здійснення вираженого у ньому права недостатньо. Пред’явник заказаного папера для здійснення вираженого у ньому права повинен передати його емітенту взамін виконання відповідного зобов’язання. Для передання прав, посвідчених цінним папером на пред’явника, достатньо вручення останнього відповідній особі. Цінними паперами на пред’явника можуть бути акції, облігації підприємств, внутрішніх державних і місцевих позик тощо.

Ордерний цінний папір визначає належність посвідчених ним прав особі, яка може здійснити виражене у ньому право особисто або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу.

Права за таким цінним папером передаються шляхом вчинення на зворотній частині документа передавального напису (індосаменту). Індосант (особа, яка здійснила передачу ордерного цінного папера за індосаментом) несе відповідальність не тільки за існування, а і за здійснення вираженого у зазначеному папері права. Прикладом ордерних цінних паперів можуть слугувати вексель та коносамент.

За сферою використання та особливостями майнових прав, які складають зміст цінних паперів, у ст. 195 ЦК вони поділені на групи.

Першу групу документів, які можуть знаходитись у обігу в Україні, складають пайові цінні папери. Частина 1 ст. 195 ЦК визначає останні як такі, що засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента і одержання частини прибутку, в тому числі у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. Пайовими цінними паперами є, зокрема, акції. У відповідності зі ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» акцією визнається цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство у ньому та право на участь в управлінні останнім, дає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть випускатись іменними та на пред’явника, привілейованими і простими. Привілейовані акції дають право їх володільцям на гарантовану участь у розподілі прибутків акціонерного товариства шляхом отримання дивідендів у відсотках від номінальної вартості цінного папера та переважне право на отримання частки вартості майна товариства при його ліквідації. Прості акції не дають їх володільцям ніяких привілеїв. Дивіденди за простими акціями виплачуються тільки у разі отримання акціонерним товариством прибутку за відповідний період і прийняття загальними зборами акціонерів рішення про їх виплату. Зміст акції становлять декілька категорій цивільних прав. У них виражено право на пайову участь у відповідному товаристві, яке їх випустило, зобов’язальні права (на дивіденди та участь у розподілі майна при ліквідації товариства) і особисті немайнові права (право голосу та участі в управлінні справами акціонерного товариства).

Найбільшою за чисельністю є група боргових цінних паперів. Більшість цінних паперів, можливість випуску та обігу яких передбачає ст. З Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», є борговими. До них слід віднести облігації, казначейські зобов’язання держави, ощадні сертифікати і векселі. Цей перелік недоцільно визнавати вичерпним, тому що до нього не увійшли деякі документи, які визнаються цінними паперами законодавством більшості країн з подібними до нашої правовими системами. Наприклад, чек законодавством переважної більшості країн світу визнається цінним папером. Акти чинного цивільного законодавства України (§ 5 глави 74 ЦК) не містить чіткої вказівки про віднесення чека (розрахункового чека) до цінних паперів.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість даного цінного папера у встановлений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Чинне законодавство України передбачає можливість випуску та обігу облігацій внутрішніх державних та місцевих позик і підприємств. Облігації обох видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Облігації можуть випускатись іменними і на пред’явника, процентними та безпроцентними (цільовими), такими, що підлягають вільному обігу, та із обмеженим колом обігу.

Казначейськими зобов’язаннями держави визнаються цінні папери на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу (ст. 15 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»). В Україні можуть випускатись довгострокові (від 5 до 10 років), середньострокові (від 1 до 5 років) і короткострокові (до 1 року) казначейські зобов’язання. Рішення про випуск казначейських зобов’язань приймається Міністерством фінансів України. Кошти, отримані від випуску казначейських зобов’язань, витрачаються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків за ним. Ощадні сертифікати випускаються строкові (під визначений договірний відсоток на певний строк) або до запитання, іменні та на пред’явника. Іменні сертифікати не підлягають вільному обігу.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). В Україні можуть випускатися два види векселів: простий і переказний. Простим є вексель, за яким векселедавець бере безумовне зобов’язання сплатити у певний строк вказану у ньому грошову суму уповноваженій по векселю особі (векселедержателю). Переказним векселем (траттою) визнається той, за яким зобов’язання сплати вказаної у ньому суми покладається на третю особу (трасата), котрий векселедавець (трасант) надає просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити відповідну суму векселедержателю (ремітенту). Відповідно до чинного законодавства України учасниками вексельного обігу можуть бути держава в особі відповідних державних органів, банківські установи, юридичні та фізичні особи.

Правове регулювання відносин, пов’язаних з використанням чеків (розрахункових чеків), в Україні здійснюється, як вже йшлося раніше, у відповідності з положеннями § 5 глави 74 ЦК, законодавства про цінні папери та банківських правил. Відповідно до положень ст. 1102 ЦК розрахунковий чек (чек) - це документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку переказати вказану в чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю). Чекодавцем є юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. Таким чином, активну чекову правоздатність в Ук- раїні мають як юридичні, так і фізичні особи. Чекодержателем є особа, яка має право отримання грошових коштів за чеком.

Платником за чеком є банк, у якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, котрими він може розпоряджатися. Для здійснення розрахунків чеками банк видає чекову книжку (розрахунковий чек) юридичній або фізичній особі. На практиці банк укладає з чекодавцем чековий договір і у відповідності з його умовами видає йому зазначену книжку, в якій брошуруються 10, 20 або 25 банківських чеків. Без видачі чекової книжки банк може видати на ім’я чекодавця (фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, чи на суму, внесену готівкою. Такі розрахункові чеки використовуються фізичними особами при здійсненні разових операцій і виготовляються у вигляді окремих бланків.

Третю групу визначених ст. 195 ЦК документів складають похідні цінні папери. Похідними визнаються специфічні фондові інструменти, які мають назву «деривативи». До них відповідно до Правил випуску та обігу фондових деривативів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24 червня 1997 р. № 13, належать опціони, ф’ючерси та варанти.

Опціоном є стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що закріплює право (але не зобов’язання) його власника на придбання від емітента опціона (опціон на купівлю) чи на продаж емітенту (опціон на продаж) у строк, визначений у ньому, зазначеної кількості базового активу (цінних паперів, товарів або коштів) за зафіксованою при його укладанні ціною.

Ф’ючерсом (ф’ючерсним контрактом) визнається стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що засвідчує зобов’язання продати або придбати відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни останнього під час укладання контракту. Такими базовими активами, як правило, можуть бути інші цінні папери (найчастіше акції).

Випуск опціонів та ф’ючерсів відповідно до п. 4 згаданих Правил здійснюється як у паперовій (документарній), так і безпаперовій (бездокументарній) формі.

Варантом є різновид опціона на купівлю, який випускається емітентом разом з власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітенту протягом певного періоду за певною ціною.

Четверта група документів, що розглядаються, представлена товаророзпорядчими цінними паперами. Володіння товаророзпорядчим документом визначає право власності на вказані у їх тексті товари та можливість витребувати їх у зобов’язаної за вказаним папером особи. Єдиним видом товаророзпорядчих цінних паперів в Україні є коносамент. Він - товаророзпорядчий документ, оскільки особа, яка є законним держателем даного цінного папера, має право розпоряджатися також товарами, що у ньому зазначені. Правовий режим коносамента визначається у нашій країні Кодексом торговельного мореплавства України (далі - КТМ). Відповідно до ст. 137 вказаного нормативного акта після прийняття вантажу до перевезення його перевізник, капітан або агент перевізника зобов’язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийняття перевізником вантажу, зазначеного у ньому. За словником, коносамент визначається як документ, що містить умови договору морського перевезення вантажу, посвідчує факт укладення договору і служить доказом прийняття вантажу до перевезення. У коносаменті зазначаються його відповідні реквізити, передбачені ст. 138 КТМ. При перевезенні вантажів у закордонному сполученні до коносамента можуть бути внесені за згодою сторін і не передбачені вказаною нормою інші умови та застереження. Перевізник зобов’язаний видати відправнику на його бажання декілька примірників коносамента тотожного змісту, причому у кожному з них повинна вказуватись кількість складених примірників коносамента. Після видачі вантажу за одним з примірників коносамента решта примірників втрачає чинність. Коносаменти можуть бути іменними, ордерними та на пред’явника. Іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або у іншій формі з додержанням правил, встановлених для передачі боргової вимоги. Ордерний коносамент може передаватись за іменними або бланковими передаточними написами. Коносамент на пред’явника може передаватися шляхом простого вручення.

Зручність коносамента при забезпеченні морських перевезень полягає у тому, що поки товари перевозяться морем, через передачу прав на коносамент стає можливим (при необхідності) неодноразово передати право власності на товари, які у ньому зазначені. Таким чином, одержати товари, що перевозились морем, у порту призначення зможе останній законний держатель коносамента або представник останнього за умови відповідного підтвердження його повноважень.

Перелік груп цінних паперів, визначений ст. 195 ЦК, не є вичерпним. У вказаній статті зазначається, що законом можуть визначатись й інші групи цінних паперів. Зокрема, як одну з таких окремих груп чинне законодавство України визначає приватизаційні папери. Поява останніх обумовлена прийняттям Верховною Радою України пакету законів, що регламентують приватизацію державного майна: «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизаційні папери». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизаційні папери» в Україні підлягали випуску приватизаційні папери трьох видів - приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони. Житлові чеки та земельні бони враховувались органами приватизації, але емітованими так і не були.