Цивільне право України. т.1

§ 5. Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності

Поновлення строку позовної давності полягає в тому, що суд, господарський або третейський суд, визнавши, що строк пропущено з поважної причини, поновлює перебіг строку позовної давності шляхом винесення рішення про захист порушеного права. У зв’язку з цим право на позов у науці розглядається у двох аспектах: процесуальному - як право особи, чиє суб’єктивне право порушено, на пред’явлення позовної заяви до суду, господарського або третейського суду про захист свого суб’єктивного права; матеріальному - як право особи на задоволення власних позовних вимог по захисту порушеного права.

Відповідно до ч. З ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення. Тобто, можна стверджувати, що право на позов у процесуальному аспекті не погашається закінченням строку позовної давності, оскільки позовна давність - це інститут матеріального, а не процесуального права. Навпаки, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові і тому право на позов у матеріальному аспекті, за загальним правилом, погашається закінченням строку позовної давності, якщо суд не визнає причини її пропуску поважними. Як вірно зазначив з цього приводу І. Б. Новицький, позовною давністю погашається не право на пред’явлення позову, тобто звернення до суду, а право на позов у розумінні одержання судового захисту.