Захист прав споживачів

2.4. Законодавчі та нормативні акти, що регулюють питання захисту прав споживачів в Україні

Першою серед колишніх республік СРСР Верховна Рада України12 травня 1991 р. прийняла Закон "Про захист прав споживачів". Наступного року Постановою Кабінету Міністрів від 1 липня 1992 р. (№ 297) був створений Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист). Вже у середині 1992 р. стало зрозуміло, що Закон "Про захист прав споживачів" 1991 р. не відповідає вимогам часу, і фахівці взялися за його переробку. Держспоживзахист України розробив і подав на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону "Про внесення змін та доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів". Останній був затверджений 15 грудня 1993 р. Насамперед він віддзеркалював ті кардинальні зміни, що відбулися в Україні за період з дня прийняття першого українського Закону щодо захисту прав споживачів. У серпні 1991 р. Україна стала незалежною державою, і це змінило багато акцентів політичного й економічного життя в країні. Закон 1993 р. вже містив в собі систему контролю за якістю товарів народного споживання, додержання правил торгівлі та надання послуг, а також норми адміністративної відповідальності, що настає при порушенні прав споживачів. Були заповнені окремі прогалини в регулюванні відносин за участю споживачів-громадян тощо.

Закон "Про захист прав споживачів" в редакції 1993 р. складається з преамбули, трьох розділів: "Загальні положення", "Права споживачів та їх захист", "Громадські організації споживачів (об´єднання споживачів)" і містить 26 статей. (Закон "Про захист прав споживачів" в редакції 1991 р. складався з преамбули, двох розділів з ідентичними назвами та третього розділу "Об´єднання споживачів", і містив він лише 18 статей).

У преамбулі Закону "Про захист прав споживачів" зазначається, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.

Розділ І "Загальні положення" складається всього з двох статей (статті 1, 2) організаційного змісту. Центральне місце в Законі займає розділ II "Права споживачів та їх захист" (статті 3-24).

У третьому розділі "Громадські організації споживачів (об´єднання споживачів)", який складається з двох статей (статті 25, 26) визнано за громадянами право з метою захисту своїх законних прав й інтересів об´єднуватися у громадські організації. Визначаються повноваження громадських консюмерських організацій.

Після 15 грудня 1993 р. (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., №1, ст..1; 1995 р., №14, ст.90, №23, ст. 182; 1999 р., №34, ст.274 та постанови Верховної Ради України № 2949 - III від 10 січня 2002 р; № 3161 - IV від 01 грудня 2005 р.) в Закон "Про захист прав споживачів" було внесено кілька змін, але вони не відзначалися масштабністю і не змінювали ідеології самого Закону.

Сьогодні нормативно-правова база консюмеризму в Україні, крім вже згаданого Закону "Про захист прав споживачів", нараховує понад ЗО законів та підзаконних нормативних актів, прийнятих для захисту прав громадян-споживачів. Насамперед, слід відзначити, що права споживачів захищає Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., стаття 42 якої проголошує: "Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів".

В Основному Законі України закріплено одночасно чимало норм, які прямо або побічно стосуються питань захисту прав й інтересів споживачів. Так, в частині І, статті 50 Конституції закріплюється право громадян на вільний доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів та предметів побуту. А стаття 22 містить досить важливе положення про те, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав. Безумовно, що це все стосується і захисту прав споживачів.

Особливого значення в системі консюмерського законодавства України набувають норми Цивільного, Цивільно-процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального, Арбітражного процесуального кодексів, а також Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, норми Цивільного кодексу встановлюють правила укладання договорів купівлі-продажу, підряду, схову та інших угод, юридичну відповідальність за неналежне їх виконання чи невиконання. Правильне дотримування громадянами цих правил служить надійною правовою гарантією захисту їх порушених прав як споживачів. А стаття 147 Кримінального кодексу передбачає, що випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції і товарів, здійснені відповідальними за це особами, вчинені протягом року після накладання адміністративного стягнення за такі ж порушення, караються штрафом від трьох до п´ятисот мінімальних розмірів заробітної плати. А ті ж дії, якщо зони вчинені у великих розмірах або завдали шкоди здоров´ю чи призвели до смерті споживача караються позбавленням волі на строк до п´яти років та ін.

Нормативні акти, що регулюють питання захисту споживачів в Україні Закони України:

- Захист прав споживачів (1991, 1993 рр.).

- Про охорону навколишнього середовища (1991р.).

- Про об´єднання громадян (1993 р.).

- Про охорону прав на знаки для товарів і послуг (1993 р.).

- Про антимонопольний комітет України (1994 р.).

- Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення (1994 р.).

- Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку (1995 р.).

- Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами (1995 р.).

- Про рекламу (1996 р.)

- Про внесення змін і доповнень до закону України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно- касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (1996 р.).

- Про внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (1997 р.).

- Про державне регулюванні імпорту сільськогосподарської продукції (1997 р.).

- Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини (1997 р.).

- Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення (1997 р.).

- Про метрологію та метрологічну діяльність (1999 р.).

Укази та розпорядження Президента України:

- Про положення про Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (1996 р.).

- Про положення про Державний Комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (1996 р.).

- Про порядок застосування обмежень імпорту товарів відповідно до норм і принципів ГАТТ/ВТО (1996 р.).

- Про Національну Раду з питань якості (1997 р.).

- Про зміни у структурі Центральних органів виконавчої влади (1999 р.).

Постанови Верховної Ради:

- Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів (1995 р.).

- Постанови Верховної Ради України № 2949 - III від 10 січня 2002 р. „Про внесення змін до Закону України „Про захист прав споживачів”.

- Постанови Верховної Ради України № 3161 - IV від 01 грудня 2005 р „Про внесення змін до Закону України „Про захист прав споживачів”.

Постанови Кабінету Міністрів України:

  • Про створення Державного Комітету України у справах захисту прав споживачів (1992 р.).
  • Про організацію роботи, спрямованої на створення державної системи стандартизації, метрології та сертифікації (1992 р.).
  • Питання Державного Комітету України у справах видавництва,
  • поліграфії та книгорозповсюдження (1993 р.).
  • Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення (1993 р.).
  • Про стандартизацію і сертифікацію (1993 р.).
  • "Про забезпечення єдності вимірювань" (1993 р.).
  • Про укладення Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво у сфері захисту прав споживачів (1994 р.).
  • Про затвердження правил побутового обслуговування населення (1994 р.).