Конституційне право України

8.3. Види виборчих систем

Усі дії в період передвиборчої кампанії, фактично, мають одну мету - отримати перемогу на виборах. Після закінчення голосування розпочинається основний етап виборів - підбивання їхніх підсумків і визначення переможців.

Процедура визначення переможців значною мірою залежить від виборчої системи, передбаченої законодавством країни.

Виборча система - це система суспільних відносин, пов´язаних з формуванням складу представницьких органів через вибори.

Мажоритарна виборча система. Назва цієї системи походить від французького слова "мажоріте", що означає "більшість". В її основу покладено принцип більшості: обраним є кандидат по виборчому округу, який одержав більшість голосів виборців. Ця система застосовується на виборах до парламенту в десятках країн світу (Велика Британія, Франція, США).

Розрізняють мажоритарні системи відносної, абсолютної та кваліфікованої більшості.

При мажоритарній системі відносної більшості кандидатові для того, щоб бути обраним, потрібно отримати більше голосів порівняно з іншими кандидатами. Припустимо, у виборчому окрузі, де подано 100 000 голосів виборців, вони розділилися між трьома кандидатами таким чином: кандидат А отримав 40 000 голосів, Б - 35 000, В - 25 000. Обраним буде кандидат А, хоч по суті за інших кандидатів голосувало більше, ніж за нього (35 000 + 25 000 = 60 000). Якщо кандидатів не троє, як у наведеному прикладі, а більше (12-15), обраним вважатиметься кандидат, який набрав дуже мало голосів, хоч і більше, порівняно з іншими. Приміром, з 10 кандидатів 8 отримали по 10 % голосів, 1 - 9 %, і ще 1 - 11 %. Обраним буде останній. Хоча за нього голосувало трохи більше від 1/10 виборців.

Ця система дуже результативна, адже не передбачає обтяжливого для виборців (та і для держави) другого туру виборів (саме за цією системою в Україні на виборах 2006 р. визначали переможців до сільських і селищних рад та на посади міських і селищних голів). Та недоліком цієї системи є те, що вона не зважає на інтереси всіх виборців округу, оскільки кандидат може бути обраним абсолютною меншістю виборців.

Мажоритарна система абсолютної більшості вимагає для обрання отримати не менше 50 % від поданих і визнаних дійсними голосів. Обраним вважається кандидат, який отримав не менше як 50 % + 1 голос (у нашому прикладі, де в окрузі подано 100 000 голосів - 50 001 голос).

Перевага цієї системи - в її потенційному демократизмі, адже вона бере до уваги інтереси більшості виборців. Однак недоліком системи є її нерезультативність. Голосування за цією системою передбачає, зазвичай, повторне голосування (ця система застосовується в Україні в першому турі виборів Президента України).

Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що закон встановлює певний відсоток голосів, який повинен зібрати кандидат, аби бути обраним. Цей відсоток завжди вищий від абсолютної більшості, тобто перевищує 50 % + 1 (наприклад, 65 %, тобто 65 тис. із поданих в окрузі 100 тис. голосів). Якщо в першому турі ніхто з кандидатів не перемагає, відбувається другий тур голосування, що, звичайно, проводиться через один-два тижні. У другому турі виборцям пропонується чи тільки дві кандидатури, що набрали більшу кількість голосів, порівняно з іншими, чи на голосування виборців виносяться всі кандидатури, які зібрали в першому турі встановлений законом відсоток голосів (наприклад, 15 %).

Ця система застосовується дуже рідко. Основна причина цього - низька результативність.

Пропорційна виборча система - це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Ця система може бути застосована тільки в багатомандатних і загальнодержавних (теж багатомандатних) виборчих округах. Це й зрозуміло, адже якщо округ одномандатний, то одне депутатське місце неможливо поділити між декількома претендентами (партіями). Тому така система не може бути використана при обранні президента.

Головне в пропорційній виборчій системі - вирахування виборчої квоти (виборчого місця), тобто кількості голосів, необхідних для обрання одного депутата.

Припустимо, що в окрузі, від якого повинно бути обрано 225 депутатів (округ багатомандатний) подано 22,5 тис. голосів.

У виборах брали участь 4 партії. Партія А отримала 10 млн. голосів, Б - 7 млн., В - 5 млн., Г - 500 тис. За цією системою не всі місця отримає партія А так, як би було при мажоритарній системі. Місця будуть поділені пропорційно до зібраних голосів.

Виборча квота може вираховуватися по-різному, залежно від того, який спосіб вирахування встановлює виборчий закон держави. Найпростіший спосіб - визначення, так званої, натуральної квоти. Цей спосіб ще називають методом Хейра. Відповідно до нього вся кількість поданих і дійсних голосів у окрузі ділиться на число депутатських місць від цього округа. Що ж стосується нашого прикладу, то 22,5 тис. голосів ділимо на 225 депутатських місць і отримуємо квоту - 100 тис. Кожна партія висуває свій список кандидатів, але отримує стільки місць, скільки разів квота вміщується в кількість зібраних нею голосів. Тобто партія А отримає 100 місць (10 млн. : 100 тис. = 100), партія Б - 70 місць (7 млн. : 100 тис. = 70), партія В - 50 місць (5 млн.: 100тис. = 50), партія Г-5 місць (500 тис.: 100 тис. = 5). Може утворитися така ситуація: партія А набрала на виборах 10 млн. 30 тис. голосів, партія Б - 7 млн. 40 тис, партія В - 5 млн. 10 тис, партія Г - 420 тис. У такому разі додатковий мандат отримає та партія, дробний залишок у якої більший. Тобто партія А отримає 100 мандатів, партія Б - 71 мандат, партія В - 50 мандатів, партія Г - 4 мандати. Якщо рівності дробних залишків у двох або більше партій, додатковий мандат отримує партія, за яку було віддано більшу кількість голосів виборців. Якщо партія А набрала на виборах 10 млн. 30 тис. голосів, партія Б - 7 млн. ЗО тис, партія В - 5 млн. 30 тис, партія Г - 410 тис, то додатковий мандат отримає партія А - 101 мандат, тому що за неї віддали голоси більше виборців, а інші партії отримають: Б-70 мандатів, В-50 мандатів, Г-4 мандати.

Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної та пропорційної виборчих систем. Змішані виборчі системи застосовують у тих країнах, де відбувається пошук і встановлення виборчих систем або існує необхідність у досягненні компромісу між принципом представництва в парламенті різних політичних сил і стабільністю сформованого ними уряду.

Існує два варіанти, чи різновиди змішаної системи - лінійне змішування (одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша - за пропорційним принципом - Німеччина, Литва, Грузія, Словенія), та структурне змішування (одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша -за пропорційною - Австрія, Італія, Польща).

В Україні на виборах до Верховної Ради в 1998 р. і 2002 р. використовувалася саме змішана (мажоритарно-пропорційна) система. Вибори проводилися за лінійним змішуванням - із 450 депутатів 225 обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а інші - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, блоків партій у багатомандатному окрузі на основі пропорційного представництва.