Історія педагогіки

6. Ідеї становлення вчителя-вихователя

У "Павлиській середній школі" В.Сухомлинський розкриває складові педагогічної професії. При цьому він на конкретних прикладах показує особливості становлення керованого ним колективу. Природно, що найважливішим у педагогічній діяльності, за його переконанням, є любов і повага до дітей. Без сумніву, Василь Олександрович сам був феноменальним вчителем, оскільки, за винятком біології, хімії і фізики у старших класах, сам міг провести будь-який урок (і проводив). Звичайно, він насамперед постійно збагачувався знаннями. Його бібліотека включала всю тодішню не лише фахову, а й соціологічну, психологічну, педагогічну літературу, яка видавалася в тодішньому Союзі РСР. Маловідомим є той факт, що коли вчителі словесності й класоводи відмовилися писати творчі роботи, то на засіданні психологічного семінару він поставив на обговорення 20 (як йому здавалося, кращих) власних творів.

Природно, психологічний семінар був суттєвим чинником становлення майстерності павлиських вчителів.

На заняттях семінару не просто обговорювалися певні теми, а обов´язково щоразу дискутувалися проблеми невстигаючих дітей, дії окремих учнів. При цьому В.Сухомлинський спонукав вчителів до глибокого аналізу з урахуванням психологічних та індивідуальних особливостей кожного учня.

У книзі "Сто порад вчителеві» вчений розкриває технологію власної творчості (поради молодим учителям - початківцям, педагогам-вихователям, творчим особистостям. Подає поради щодо зміцнення учителів поняття "покликання вчителя"( як його формувати, які якості необхідно мати вчителю-вихователю, як навчитись виховувати себе, власну самодисципліну та боротись з лінощами) .Для того , щоб виявляти власну творчість вчитель ,за Сухомлинським , має глибоко володіти фактичним матеріалом , який він "доносить" до дитячої душі (він має знати на 2-3 порядки більше , ніж це передбачено навчальною програмою). Особливо наголошував Сухомлинський на необхідності знання вчителя психології дитячої особистості (на "розуміння стану дитячої душі").3 цією метою у період його діяльності у Павлиській школі успішно функціонував "Психологічний семінар для вчителів".

У "Розмові з молодші директором школи" він стверджував , що керівник повинен постійно вдосконалюватись, щоб бути ерудованим, володіти мистецтвом викладання та навчання. Загалом сам Сухомлинський читав всі навчальні курси у старших класах (крім математики і біології).Досить цікавою у цьому зв´язку є система аналізу уроків молодих вчителів ,яку він здійснював.

Крім ерудиції, В.Сухомлинський мав неабияку силу волі, вирізнявся поміркованістю, надзвичайною скромністю, працездатністю (вставав щодня о четвертій годині ранку й писав власні твори до восьмої), людяністю. Також педагог володів кількома іноземними мовами. У багатьох напрямах педагогічної науки він випередив свій час.

ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Основні праці: 50 монографій і книг, 625 статей, близько 1500 оповідань і казок

Джерела педагогічної творчості:

  • класична гуманістична педагогічна спадщина; народна педагогіка;
  • комуністична ідеологія і радянська педагогіка;
  • передовий педагогічний досвід.

Засади педагогічної системи:

• формування ідеалу культурних бажань дитини (потреби у праці, у творенні добра, краси); окультурення потреб дитини;

• формування у дитини потреби бути доброю (розвиток у неї чутливості до виховання, створення для неї "радості буття", розвиток почуття власної гідності);

• створення атмосфери дитячого успіху, домінанти позитивних переживань над негативними.

Засоби виховання: природа, суспільно-корисна праця, сільськогосподарське дослідництво, слово, конструювання, дитяча творчість, дитяча казка, народні засоби виховання.

Методи навчання і виховання:

  • спостереження дітей ;усне і письмове складання казок ;
  • дослідницькі методи ; аналіз матеріалів з хрестоматії моральних цінностей людства та з етики ;диспути, дискусії ;
  • аналіз життєвих ситуацій;
  • аналіз бувальщин, легенд;
  • метод привчання до турботи "за все живе".