Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов´язання

§ 1. Загальна характеристика договору про спільну діяльність

Значення договору про спільну діяльність, його місце в цивільному обороті головним чином обумовлені тим, що це єдиний передбачений ЦК України договір, що регулює спільну діяльність його учасників. Така діяльність може бути спрямована на досягнення будь-якої законної мети.

Відносини сторін за договором про спільну діяльність регулюються гл. 77 ЦК України та загальними положеннями про зобов´язання, закріпленими у книзі п´ятій ЦК України (гл. 47-53).

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов´язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону (ч. 1 ст. 1130 ЦК України).

Договір про спільну діяльність може бути двостороннім або багатостороннім. Оскільки для укладення такого договору достатньо згоди сторін за всіма істотними умовами, його можна вважати консенсуальним.

Сторонами (учасниками) договору про спільну діяльність можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, а також фізичні особи-підприємці. Крім того, виходячи зі змісту ст. 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 p., учасниками таких договорів можуть бути й іноземні інвестори.

Головною особливістю договору про спільну діяльність є те, що його учасники прагнуть досягнення спільної мети і, зазвичай, не виступають відносно один одного як боржники та кредитори, на відміну від учасників інших договорів.

Унаслідок укладення даного договору не створюється новий суб´єкт права (юридична особа), а лише встановлюються права та обов´язки учасників договору. Крім того, на відміну від інших договорів, які встановлюють взаємні права та обов´язки сторін, договір про спільну діяльність характеризується спільністю мети, що ставлять перед собою сторони, які домовляються.

Об´єднання сторін такого договору пов´язане з їх особистою участю у спільній діяльності. Наприклад, у договорі простого товариства об’єднуються вклади учасників. Проте участь кожної зі сторін у спільній діяльності може здійснюватись і без об´єднання вкладів (ч. 2 ст. ИЗО ЦК України).

ЦК України містить єдине застереження щодо мети, для досягнення якої сторони укладають договір про спільну діяльність, - вона не може суперечити законові. Таким чином, сторони, укладаючи даний договір, можуть ставити перед собою мету як комерційну, тобто пов´язану з отриманням прибутку, так і некомерційну, тобто не пов´язану з отриманням прибутку.

Договір про спільну діяльність вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору про спільну діяльність є умови про предмет договору; умови, які є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Предметом даного договору є спільна діяльність сторін для досягнення певної мети без створення юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Таким чином, можна дійти висновку, що в даному договорі, насамперед, мають визначатися аспекти щодо його предмета і мети. Крім того, доцільно передбачити взаємні обов´язки сторін, а також обов´язки кожної зі сторін щодо спільної діяльності.

У договорі про спільну діяльність необхідно звернути увагу на таке важливе питання, як порядок ведення спільних справ, зокрема порядок прийняття рішень. Потрібно також визначити на кого має бути покладене керівництво спільною діяльністю, встановити порядок проведення фінансових операцій. Доцільно, крім того, передбачити порядок здійснення контролю за спільною діяльністю.

Не менш важливими аспектами є також визначення розміру вкладів і часток учасників, порядок розподілу між ними результатів спільної діяльності.

Особливої уваги заслуговують такі питання, як порядок розподілу витрат і збитків, термін дії договору, відповідальність сторін, порядок розв´язання спорів тощо.

Договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 1131 ЦК України). Отже, він має відповідати вимогам, встановленим у ст. 207 ЦК України.

Договір про спільну діяльність припиняється у разі:

- досягнення його мети;

- закінчення строку дії (якщо такий строк був визначений учасниками в договорі);

- прийняття рішення про припинення договору за загальною згодою його учасників;

- в інших випадках, передбачених законом або договором, чи за рішенням суду.

Список рекомендованої літератури

  1. Блажівська О.Є. Права та обов´язки сторін за договором про сумісну діяльність//Держава і право. - 2001. -Вип. 13. -С. 262-266.
  2. Косач Н.Е. Правовое регулирование совместной хозяйственной деятельности. - Донецк: Юго-Восток, 2003. - 182 с.
  3. Шеломков В А. Совместная деятельность без создания юридического лица: Справочное пособие. - X., 1999. - 39 с.