Етика

1.3. Коло проблем дослідження етики

Упродовж тривалої історії розвитку етична теорія виробила цілісну систему етичного знання. Коло її проблем становлять дослідження людини як суб´єкта моральності. Вона розглядає мораль як специфічно людський спосіб взаємодії з іншими людьми, із соціальним та природним світом. Етика досліджує витоки та історичний розвиток моралі у зв´язку з історією само-становлення людства.

Предметом дослідження етики є основні поняття, що відображають феномен моральності в багатстві його проявів, а саме: моральнісне відношення; моральна свідомість; моральна діяльність, їх конкретизація виводить на проблему принципів моралі: основоположних понять етичної теорії, що розкривають вихідні засади морального життя людства. До основних належать: альтруїзм — егоїзм; колективізм — індивідуалізм; свобода — необхідність. Принципи відображають об´єктивний процес моральнісного відношення до світу — онтологію моралі.

До кола проблем етичної теорії входять категорії етики. Це основні поняття науки, що концентрують найсуттєвіші аспекти моральної свідомості (гносеологія моралі). Основними є: добро, зло, честь, совість, гідність, обов´язок, благо та інші. Моральна свідомість апробує цінності добра, честі, совісті тощо в моральній діяльності — в практиці. У відповідності або, навпаки, невідповідності сущого (реально наявного) та належного в стосунках розкривається рівень досконалості життя.

Моральна діяльність конкретизується у творенні стосунків, що має місце на усіх рівнях у різних формах опредметнення людських духовних здібностей. Це феноменологія моралі. На рівні загального, що є відношенням масштабу, людина — природний світ, вона конкретизується в екологічній моралі. Тут гуманне ставлення людини до природи є свідченням становлення ноосферної цивілізації.

На рівні особливого конкретизація моральності відбувається в професійній етиці. Моральнісні потенціали людини об´єктивуються в процесі та наслідках її діяльності.

Нарешті, індивідуально-неповторне у досвіді творення стосунків виявляє себе в дружбі, любові, коханні. Це стосунки, що не опосередковані жодними чинниками, окрім потреби в спілкуванні, де інша людина набуває значення мети. Це спілкування, в якому моральність заявляє про себе як творча людська здатність (детальніше див. тему "Моральне спілкування як творчість").

Назване коло проблем утворює цілісність етичного знання.