Етика

9.6. Феноменологічна етика

У XX ст. виникає особливий інтерес до ірраціонально-міфологічних ідей та образів. Вони розглядаються як засіб компенсації розірваної, зруйнованої системи архетипічних образів.

У XX ст. одним із широких філософсько-етичних напрямків є феноменологія. В етиці її ідеї обґрунтував Макс Шел ер (1874— 1928) у праці "Формалізм в етиці і матеріальна етика цінностей" (1916). Це одна з найбільш цікавих у XX ст. праць з етики. Шелер спирається на феноменологічний метод Е. Гуссерля, що вважав можливим безпосереднє, інтуїтивне осягнення сутності речей і явищ. Правда, відкривається сутність не емпіричному сприйманню, а "ідеальній інтуїції". Шелер зосереджує увагу не стільки на описі "логічних сутностей" — смислового значення феноменів "ідеальної інтуїції", скільки на проблемі цінностей. Він виходить з того, що феномени свідомості мають не лише смислове, але й ціннісне значення. Досліджувати його зміст покликана етика. Предмет її осягається не інтелекту альною, а емоційною інтуїцією. Це особливе почуття. Сутність йoro не в афективних почуттях, не в суб´єктивному світі, а у світі об´єктивних цінностей.

Афективні почуття — упереджені. Вони диктують вибір і оцінку відповідно до уподобань суб´єкта. Моральні почуття виходять із об´єктивно наявної системи цінностей. Однак вибір "чистої свідомості" не є актом раціональним. Філософ наголошує, що "ієрархію цінностей ніколи не можна дедукувати". Для того, щоб визначити, яка з цінностей "вища", ми щоразу маємо робити акт вибору. Для цього існує "інтуїтивна очевидність уподобання".

самому чуттєвому, живому контакті зі світом (психічним, фізичним чи ще якимось), у наданні переваг та зневажанні, у самих любові та ненависті, тобто у процесі здійснення цих інтенціональних функцій і актів вибухають цінності та їх порядки! І в тому, що дане таким чином, наявний також апріорний зміст", — пише М. Шелер [13, с. 287]. Філософ справедливо стверджує, що дух, обмежений лише сприйманням та мисленням, був би цілком "сліпий до цінностей", якщо добре не була б розвинута його здатність "внутрішнього сприймання", тобто сприймання психічного.

Шелер поділяє ідею етичного апріоризму Канта, на чому він і наголошує. Адже вважати, що індуктивна етика може дати знання об´єктивної системи моральних цінностей, означало б стати на позиції релятивізму і суб´єктивізму. Лише апріорні моральні закони можуть мати всезагальний характер.

Наголошуючи на цінності кантівської ідеї апріорних моральних принципів, Шелер говорить про певний формалізм його етики. Вона визначає всезагальність моральної форми поведінки, але не говорить, що саме треба робити. Поняття "необхідного" Шелер вкладає у такі межі: поняття приємного — неприємного (нижча сходинка); благородного і підлого (утилітарні Цінності — середня сходинка); духовні цінності (естетичні, Моральні — вища сходинка). Нарешті, наверху ієрархії розміщені релігійні цінності. Усю запропоновану систему Шелер Визначає як надчасову "ієрархію цінностей у Бозі". Персоніфікація названих цінностей відповідно дає: "віртуоза насолод", "героя", "генія", "святого".

Цікаво та актуально звучить думка філософа щодо плідно-сті синтезу східної та західної моральних традицій і культури загалом. Захід досягнув величезних успіхів у галузі технічних знань, а Схід — у "знанні культури", тобто у сфері духовної "дисципліни". Синтезувати їх можна у такий спосіб: технічне знання поставити на службу вищим духовним та релігійним цілям.

Близьку позицію щодо розуміння змісту та сутності моралі висловлює засновник учення про "творчу еволюцію" Анрі Бергсон (1859—1941) у праці "Два джерела моралі і релігії". Він стоїть на позиції визначального впливу релігійних ідей на соціальну еволюцію. Усе життя суспільства він ставить у залежність від типів моралі. Останню ж він ділить на "статичну" і "динамічну". Статична зорієнтована на збереження і утвердження існуючих суспільних інституцій. її виховна дія зосереджена на виробленні типових форм поведінки.

"Динамічна" мораль спрямована на творення нових етичних цінностей, джерелом яких Берґсон вважає нові релігійні течії. У них, на думку філософа, втілюється "життєвий порив" — вічний рух життя, що породжує нові соціальні форми. "Динамічна мораль" не може опертися на традицію. Вона базується на натхненні і вимагає внутрішнього удосконалення особистості. Хоча з часом вона також стає "статичною".