Етика

9.9. Метаетика

Одним із напрямків розвитку етичної теорії у XX ст. є метаетика, яку заснував Джордж Мур (1873—1958). Його праці та праці двох інших англійських мислителів Бертрана Расела (1872—1970) ІЛюдвіга Вітгенштаина (1889—1951) справили особливий вплив на розвиток англійської філософської етики. Вони, по-перше, відроджували традицію англійського емпіризму, по-друге, відкривали нову епоху — "епоху аналізу". Дж. Мур застосовує логіко-лінгвістичний аналіз щодо етичної проблематики. Згодом його доповнить метод "логічного атомізму" і позитивізму Рассела, а ще пізніше — лінгвістична філософія Вітгенштаина. У праці "Принципи етики" (1903), "Етика" (1912) та пізніших статтях Мур формулює метод і методологію метаети-ки — напрямку, що об´єднав у собі всі різновиди неопозитивізму в етиці (інтуїтивізм, емотивізм, деонтологічний інтуїтивізм, школи лінгвістичного аналізу мови моралі, прескрептивізм).

Термін "метаетика" закріпився в етичній теорії з 30-х років XX ст. Низка проблем, що досліджуються автором, — традиційне, усталене ще з часів Платона та Арістотеля. Це поняття добра і зла, блага; спроба визначити критерій правильних і неправильних вчинків тощо. Суть і цінність метаетики визначається не комплексом поставлених у ній проблем (вони — традиційні), а. методологією етичних досліджень, запропонованою Муром. Метаетика має досліджувати не мораль, а мову етики як науки про мораль через її опосередковане вираження у мові. Аналіз мови моралі Мур вважає засобом для вирішення проблем етики. Велика увага приділена критиці "традиційної" етики (гедонізм, метафізична етика, утилітаризм). Критиці піддаються всі етичні теорії від часів Давньої Греції до XX ст. Для вивчення моралі Мур звертається не до реальних вчинків людей, а зосереджує увагу на тому, як вони говорять про мораль (семіотичний метод дослідження).

Доробок Мура в етичній теорії полягає, по-перше, у розрізненні добра як мети (good as an end) і добра як засобу (good as a neans). Відзначено необхідність врахування відмінного між ними при оцінці вчинків.

По-друге, у багатогранному понятті "добро" виділяється —~ "внутрішнє добро (благо)" або "добро (благо) як таке" (intrinsicgood, good in itself). Мур характеризує цей аспект добра як "універсальне добро".

По-третє, Мур характеризує добро, вдаючись до розмежування "природних" і "неприродних" властивостей дійсності. Він відзначає як типову ситуацію, коли якесь явище характеризують, перелічуючи якості, властивості, що у звичному вживанні слів називаються "хорошими". Виділення "природних" і "неприродних" (специфічно моральних) якостей предметів і явищ є спробою віднайти субстрат моралі. Складність розв´язання проблеми засвідчує аналіз філософом конкретних етичних понять. Про "доброчесність" Мур говорить, що це є "звична схильність" до здійснення певних учинків. "Але "доброчесність" і "порок" служать одночасно і етичними термінами: використовуючи їх правильно, ми хочемо з допомогою одного з них виявити похвалу, а з допомогою іншого — несхвалення. Хвалити ж щось — означає стверджувати таке: або це щось само собою є добром, або ж воно є засобом для досягнення добра" [4, с. 261].

Суттю етичної концепції Мура є інтуїтивізм. Введене філософом поняття інтуїції як методу осягнення етичних понять зумовило назву усієї його концепції.