Етика

16.2. Діяльність людини в природі та її наслідки

Глобалізація економіки і спричинене нею неухильне зростання масштабів виробництва зумовлюють виснаження природних ресурсів, зміни в біосфері Землі, зростання викидів в атмосферу речовин, шкідливих для життя людини і усіх інших живих істот. Первинна, або "природна (рос. естественная) природа" зазнає невідновних втрат. Зникають численні види і класи тварин та рослин внаслідок зміни клімату, ґрунтів, ландшафту, можливостей харчування тощо. Зрештою, дика природа зникає тому, що людство активно наступає, освоюючи найвіддаленіші куточки планети. Перелік вимерлих видів стрімко поповнює величезну за обсягом сумновідому "Червону книгу". Планета тотально спустошується людиною. Як свідчать дані, "зараз на планеті більш ніж 4 млрд га пустель. Пустеля з допомогою людини розширюється зі швидкістю 4 га за хвилину" [1, с 154]. Зрозуміло, що мають місце і відновні процеси, інакше планета дуже швидко перетворилася б на пустелю. Однак регенерація ґрунтів значно менша за масштабом та ефективністю, ніж їх виснаження.

Не меншим лихом є промислові викиди в атмосферу. Щороку сотні мільйонів тонн забруднювачів атмосфери суттєво змінюють її склад. Повітря стає небезпечним для дихання.

Зростають темпи забруднення землі пестицидами та іншими шкідливими хімічними речовинами. Вони застосовуються як засіб боротьби зі шкідниками, але шкодять, в першу чергу, здоров´ю людини. Як пише відомий еколог академік А. Яблоков, сьогодні в світі застосовується декілька тисяч видів пестицидів. Парадокс їх використання полягає в тому, що шкідники зрештою пристосовуються до них і виживають. Страждають від накопичення цих шкідливих речовин у рослинах, в першу чергу, люди, а особливо діти [18]. Існує велика кількість інших видів хімічних речовин-забруднювачів води, землі та повітря, зокрема таких, як інсектициди, фунгіциди, гербіциди. Застосування їх проти шкідників мало ефективне, оскільки лише 5 відсотків з них досягає об´єктів пригнічення, а решта розпилюється в повітрі, потрапляє у воду тощо. Нетоксичних отрутохімікатів не існує. Вони шкідливо впливають на спадковість людини. Масштаби їх застосування — глобальні.

Великою проблемою стає засмічення планети різними видами відходів. Ситуацію не рятує кількасот сміттєспалювальних заводів, що діють нині в різних країнах. Сотні мільйонів тонн відходів залишаються не переробленими. До того ж забруднюють атмосферу шкідливі продукти згоряння. Величезної шкоди здоров´ю завдає радіаційне забруднення. Згідно з офіційними даними, збільшення радіації впливає на частоту мутацій. Якщо протягом 1936—1960 pp. у світі зареєстровано 4 відсотки неповноцінних дітей, то у 1977 р. ця цифра зросла до 10 відсотків і продовжує катастрофічно збільшуватися.

За даними незалежної медичної комісії Народного Руху України, що провела в 1991 р. обстеження стану здоров´я 5 000 київських дітей, були оприлюднені такі цифри: з кожних 600 дітей здоровою була одна; 599 мали різний ступінь захворювання щитовидної залози [Див.: 3].

З екологією пов´язані й проблеми геронтології, тобто передчасного виснаження організму, старіння і смерті. Так, погіршення екологічної ситуації в Україні, викликане чорнобильською аварією 1986 p., спричинило різке зниження тривалості життя. Депутатська фракція Верховної Ради на телебаченні оприлюднила 8 жовтня 1996 року такі цифри: за 5 років вік громадян України зменшився на 5 років. Середній вік чоловіків сьогодні — 55 років, а жінок — 61 рік.

Факти можна множити, але і наведені засвідчують нагальність розв´язання проблеми свідомого, опертого на моральні критерії, ставлення людини до природи. Воно включає моральність відношення до власної природи, а отже, і турботу за майбутнє свого народу та майбутнє роду людського. Фізичне і психічне здоров´я прийдешніх поколінь залежить від того, що у спадок йому передадуть нинішні. Наголошуючи на важливості морального чинника, не слід залишати поза увагою правове регулювання стосунків людини з природою.

Держави, які дбають про добробут своїх громадян, не лише мають розвинуте законодавство для регулювання діяльності людини в природі. Вони дбають про дотримання законодавчих вимог, застосовуючи правові санкції проти порушників. В Україні також є чимало законів, спрямованих на організацію охорони навколишнього середовища. Це закони: "Про охорону навколишнього середовища" від 25 червня 1991 р.; "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 р.; "Про тваринний світ" від 3 березня 1993 р.; "Про карантин рослин" від 30 червня 1993 р. та інші. Проблема однак полягає в тому, що вони не створюють справжніх гарантій захисту рослинного і тваринного світу, оскільки немає реальних механізмів контролю за їх дотриманням.

Вплив цивілізації на біосферу загрожує нині вийти за межі, при яких лише і може існувати цивілізація. Мова йде не лише про деякі зовнішні, але і про внутрішні чинники. Людина є частиною біосфери, тож антропогенні впливи на її "організм, їїпсихіку не менш небезпечні, ніж впливи на довкілля" [11, с 43]. Ознакою кризових впливів є інтенсивність мутагенезу: збільшення росту, збільшення кількості генетичних (спадкових) хвороб, збільшення кількості розумово неповноцінних. Названі процеси небезпечні, оскільки інтенсивні мутаційні процеси спричиняють втрату біологічним видом стабільності та прирікають його на деградацію та вимирання.