Земельне право України

8.1. Тлумачення правових приписів

За самою своєю природою право формулюється як загальне правило поведінки, тому при його застосуванні завжди виникає потреба екстраполяції абстрактного правового припису на конкретну ситуацію. До того ж, невід´ємною властивістю мови, у тому числі юридичної, є багатозначність. Це обумовлює необхідність з´ясування змісту правової норми, вибору одного з кількох (багатьох) можливих значень правового припису. Іншими словами, йдеться про необхідність тлумачення правових приписів.

Способи тлумачення прийнято класифікувати за рядом критеріїв: за суб´єктами виділяють автентичне (органом, що видав норму), легальне (спеціально уповноваженим органом), судове, доктринальне тлумачення; за способами - граматичне, логічне, систематичне, історичне та цільове («телеологічне»)´, за об´ємом - буквальне («буква закону»),розширене або звужене тлумачення правової норми. Виділяють статичне («текстуалістське») та динамічне тлумачення. За першим будь-який правовий припис розглядається як незмінний протягом усього часу його існування, за другим право розглядається як живий інструмент, зміст одного й того самого припису може змінюватися в залежності від конкретно-історичних умов, у яких цей припис застосовується.

Питання тлумачення права є складними, їх вирішення значною мірою є суб´єктивним. Існує ціла наука про тлумачення правових приписів - юридична герменевтика. Не вдаючись в детальний аналіз проблем, що виникають при тлумаченні правових приписів, і тим більше, не претендуючи на істину в останній інстанції, зазначимо, що ми поділяємо думку, за якою всі двозначності та багатозначності у правових приписах слід вирішувати, виходячи із уявного наміру абстрактного «ідеального» законодавця93 (телеологічне тлумачення), причому уявляти цей намір слід виходячи із конкретно-історичних умов (динамічне тлумачення). Це означає, що при тлумаченні права слід задаватися не питанням про те, що мали на увазі, наприклад, 226 народних депутатів, натискаючи на кнопки у сесійній залі (відповісти на дане питання неможливо, та і доцільності в цьому немає), а питанням про те, що мав би на увазі при формулюванні відповідного припису абстрактний «правильний» законодавець. Як видається, такий підхід призведе до найкращих результатів. За висловом римського юриста Цельса, «[я]кщо закон говорить двозначно, заслуговує на перевагу те значення, яке позбавлене вади».

При цьому, на наш погляд, у певних виключних випадках посилання на волю абстрактного «ідеального» законодавця може виправдати навіть тлумачення contra lege, відступ від «букви» закону (буквального граматичного тлумачення). За висловом того ж Цельса, «знати закони - значить сприйняти не їх слова, але їхній зміст та значення».

Приклад. Ч. 1 ст. 89 ЗКУ передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Вважаємо, що слід погодитися з 1.1. Каракашем96, який вважає, що дану норму слід тлумачити розширено, визнаючи можливість мати землю на праві спільної сумісної власності також за іноземними громадянами та особами без громадянства. При цьому слід виходити із мети правового регулювання, тобто застосовувати телеологічне тлумачення: неможливо віднайти будь-які аргументи на користь того, щоб у даному випадку дискримінувати іноземців та осіб без громадянства.