Земельне право України

1.5. Особливості приватизації земельних ділянок для ведення фермерського господарства

За даними Держземагентства України, станом на вересень 2005 р. в країні обліковувалось 46387 фермерських господарств (далі - ФГ), що використовували на праві власності та користування 3467 тис. га земель. Порівняно із 1993 р. середній розмір земельних ділянок ФГ збільшився майже в чотири рази і становив 74,7 га (у 1993 р. - 19,9 га). У 2010 р., за даними Асоціації фермерів України, кількість ФГ дещо зменшилася і складала 43 тис. господарств. Проте кількість оброблюваної землі збільшилася і складала 4,2 млн. га. Середній розмір господарство у 2009 р. становив 101 га.

Процедура надання земельних ділянок для ведення ФГ в основному збігається із т. з. «повною моделлю» (теоретично, можливі випадки, коли вона здійснюється і на основі спрощеної процедури), за винятком таких особливостей:

• претендент на отримання земельної ділянки до прийняття рішення про дачу згоди на розробку проекту відведення повинен пройти професійний відбір (ст. 6 ЗУ «Про фермерське господарство» від 19.06.2003589, ч. 6 ст. 118 ЗКУ); Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств затверджене наказом Міністерства аграрної політики України й Міністерства праці та соціальної політики України від 17.12.2003 № 452/335, погодженим із Асоціацією фермерів та приватних землевласників України.

N8. Існує судова практика позитивного вирішення судом питання про надання земельної ділянки навіть за відсутності рішення комісії (див., напр., справу за позовом Г. В. М. до Тетіївської районної ради про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства590). Таким чином, суди фактично вважають за можливе брати функції комісії з проведення професійного відбору на себе, перевіряючи, чи відповідає заявник вимогам, що висуваються до осіб, що мають право на створення ФГ. Хоча прямо таке повноваження суду в законі не закріплене, видається, що суди вчиняють вірно, виходячи із того, що в силу закону (ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство») їх рішення є підставою для відведення земельної ділянки в натурі та видачі відповідного право установчого документа.

• проект відведення земельної ділянки замовляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (абз.2 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство»);

• при судовому вирішенні питання рішення суду є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство»).

ВСУ знаходиться на позиції, за якою в резолютивній частині рішення повинно бути зазначено місце розташування ділянки, її розмір та межі (див., наприклад, справу за позовом Г. П. В. до Тетіївської районної ради про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, по якій рішення місцевого суду скасовано через відсутність погодженого у встановленому порядку землевпорядного проекту). На наш погляд, сама по собі відсутність погодження землевпорядного проекту не повинна перешкоджати задоволенню позовних вимог. Разом із тим, у позовних вимогах, безумовно, має бути ідентифікована земельна ділянка, на яку претендує позивач. Причому така ідентифікація має бути, очевидно, забезпечена шляхом розробки технічної документації із землеустрою, яка дозволить у разі позитивного рішення суду відвести земельну ділянку в натурі та оформити право на неї.