Земельне право України

4. Особливості підстав виникнення і припинення права землекористування

Підстави виникнення права землекористування

Підставами виникнення права землекористування є певні юридичні склади, які мають багато спільного із підставами набуття права власності (див. тему «Набуття, перехід та припинення права-власності на земельні ділянки»).

Процедура виникнення права землекористування регламентується ст. ст.. 123, 126, 151 ЗКУ, ст. ст.. 50, 56 ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», ПКМ від 04.03.2004 № 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», ПКМ від 26.05.2004 № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», наказами Держкомзему від 03.12.2004 №391 «Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації», від 07.02.2003 № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель», від 04.05.1999 № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі».

В силу положень ст. ст.. 125,126 ЗКУ, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при наданні земельної ділянки в оренду та постійне користування процедура має завершуватися державною реєстрацією відповідного права. Оскільки на даний час ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не діє (відсутній механізм його реалізації), відповідно до п. З розділу II Закону України № 1066-VI від 05.03.2009 право постійного користування та право оренди землі «виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки». В свою чергу, реєстрація земельних ділянок» проводиться відповідно до ст. 202 ЗКУ, ПКМ від 09.09.2009 № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», наказу Держкомзему від 07.02.2003 № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель».

Підстави припинення права землекористування

Підстави і порядок припинення права землекористування передбачені ст. ст.. 141-144, 149-151 ЗКУ, ст. ст.. 31, 32 ЗУ «Про оренду землі».

У загальному вигляді підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст. 141 ЗКУ:

«Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.»

Наведений у ЗКУ перелік підстав припинення права землекористування не є вичерпним. Так, строкові види права землекористування припиняються по закінченню строку користування; право користування зазвичай припиняється поєднанням в одній особі власника та землекористувача, зі смертю землекористувача, із загибеллю земельної ділянки.

Припинення права постійного користування у випадку добровільної відмови регламентується ч. ч. 3, 4 ст. 142 ЗКУ:

«3. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

4. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.»

Питання вилучення земельної ділянки були розглянуті вище при описі підстав виникнення права землекористування.

Процедура припинення права землекористування у випадку (1) «використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам» (п.«г» ст. 141 ЗКУ; у п.«б» ст. 143 ЗКУ дана підстава сформульована дещо інакше: «неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров’ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів»), (2) «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» (п.«ґ» ст. 141, п.«а» ст. 143 ЗКУ), (3) «систематичної несплати земельного податку чи орендної плати» (п.«д» ст. 141 ЗКУ) та (4) «використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини» (п.«е» ст. 141 ЗКУ) визначена у ст. 144 ЗКУ:

«1. Уразі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

2. Уразі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

3. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.»

Варто звернути увагу, що зміст терміну «систематична несплата земельного податку або орендної плати» як підстави для припинення права землекористування раніше законодавчо визначався у ч. 5 ст. 17 ЗУ «Про плату за землю», зараз нечинного. У ПКУ ці положення відтворені не були. Виходячи із цього, термін «систематичність» варто тлумачити з урахуванням положень ч. 1 ст. 782 ЦКУ, яка надає наймодавцеві відмовитися від договору найму при невнесенні плати протягом трьох місяців «підряд».

Істотні особливості має припинення права оренди земельної ділянки - воно передбачає розірвання договору (дане питання детально розглядатиметься у питанні 5 теми).