Земельне право України

6. Захист права землекористування

Особливості захисту права землекористування. Слід розрізняти захист, з одного боку, речових, а з іншого - зобов´язальних прав землекористування. Захист речових прав здійснюється тими самими засобами, що і права власності, зокрема, із застосуванням т. зв.«віндикаційного» та «негаторного» позовів (див. ст. 396, главу 29 ЦКУ). Захист зобов´язальних прав здійснюється відповідно до глави 51 ЦКУ. Положення глави 23 ЗКУ, що начебто встановлюють правові засади захисту прав на землю, фактично лише дублюють (причому невдало, із викривленнями) норми ЦКУ.

У практиці Європейського суду з прав людини склався підхід, за яким праву користування майном надаються ті ж гарантії, що і праву власності: див. рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг таЛеннрот проти Швеції», від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», від 30.05.2000 у справі «Карбонара і Вентура проти Італії».

У Російській Федерації визнано, що в поняття «своє майно», що вживається у Конституції РФ при встановленні гарантій власникам (п. З ст. 35), входять всі речові права, а не лише майно, належна на праві власності (постанови Конституційного Суду РФ від 15.05.2000 № 8-П, від 06.06.2000 № 9-П, від 03.07.2001 № 10-П, від 13.12.2001 № 16-П). Як видається, такий висновок був би цілком вірним і по відношенню до гарантій права власності, передбачених ст. 41 Конституції України.