Земельне право України

2.3. Відчуження права на земельну частку (пай)

Відповідно до п. 15 розділу X «Перехідні положення» ЗКУ, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року відчуження земельних часток (паїв) «не допускається». Мораторій на відчуження замінив чинну раніше заборону, запроваджену ЗУ «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» від 18.01.2001.

Як видається, така заборона є надзвичайно шкідливою: вона блокує створення раціональних за обсягом землеволодінь, сприяє розвитку малоземелля (див. цифри, наведені в епіграфі до теми). Крім того, статистика свідчить, що за п´ять років обігу земельних часток (паїв) до запровадження мораторію на їх відчуження було подаровано лише 95,0 тис, продано - 13,1 тис. земельних часток (паїв) - і це враховуючи, що вже на 01.01.1999 сертифікати видано 6 млн. чоловік.

Між тим, мораторій має все-таки тимчасовий характер, і варто сподіватися, що колись він все-таки буде скасований. Крім того, на наш погляд, мораторій суперечить Конституції та міжнародним зобов´язанням України (див. питання 2.1 теми «Набуття, перехід та припинення права власності на земельні ділянки»), тому є шанс, що ще раніше положення про мораторій або будуть визнані неконституційними, або ж суди просто перестануть застосовувати їх як неконституційні. З огляду на це, розглянемо правове регулювання відчуження прав на земельні частки (паї) по суті.

Указ Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21.04.1998 № 332 (п. 2) передбачив, що договори відчуження земельних часток (паїв) «після нотаріального посвідчення підлягають реєстрації районною державною адміністрацією» за місцезнаходженням підприємства «з внесенням відповідних змін до записів у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)». Порядок реєстрації визначається ПКМ від 12.10.1995 № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)». Указ Президента на сьогодні втратив чинність, проте прийнята на його виконання ПКМ продовжує формально діяти. Між тим, враховуючи, що ні Указ, ні ПКМ не є «законом» в розумінні ст. 210 ЦКУ, що встановлює правові засади реєстрації правочинів, вважаємо, що реєстрація чи її відсутність жодних правових наслідків не породжує.