Земельне право України

2.2. Захист сільськогосподарських та лісогосподарських угідь від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб

Дана складова охорони земель є відображенням принципу пріоритету земель сільськогосподарського призначення, закріпленого у загальному вигляді у ст. 23 ЗКУ:

«Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення:

1. Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

2. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

3. Для будівництва промислових підприємств, об’єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв’язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов’язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

4. Лінії електропередачі і зв’язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.»

Як зазначають представники землевпорядної науки, критерієм віднесення сільськогосподарських угідь до таких, що мають гіршу якість (у розумінні ст. 23 ЗКУ), у сучасних умовах повинні бути положення Порядку консервації земель, затвердженого наказом Держкомзему від 17.10.2002 № 175.

Реалізації принципу пріоритетності земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення слугують низка правових механізмів: (1) встановлення т. з. норм відведення земель для різних несільськогосподарських потреб, (2) встановлення особливого ускладненого порядку вилучення особливо цінних сільськогосподарських та лісогосподарських земель для інших потреб, (3) встановлення обов´язку рекультивації земель, (4) встановлення обов9язку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

2.2.1. Норми відведення земельних ділянок для певних несільськогос-подарських потреб передбачені головним чином підзаконними норматив-но-правовими актами. Наведені нормативи забезпечують використання для несільськогосподарських потреб мінімально необхідних площ земель, передбачаючи в одних випадках конкретну мінімально необхідну площу земельної ділянки для певної потреби, а в інших випадках встановлюючи правила щодо обчислення необхідної площі (наприклад, встановлюючи норми відступу до межі від крайніх проводів лінії зв´язку).

2.2.2. Особливий порядок вилучення цінних земель

З метою захисту особливо цінних земель, у т. ч. сільськогосподарського призначення, від необґрунтованого вилучення для інших потреб встановлений особливий, ускладнений порядок такого вилучення (ст. 150 ЗКУ): «1. До особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові грунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

2. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об´єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

3. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.»

2.2.3. Обов´язок рекультивації земель.

При тимчасовому використанні земель сільськогосподарського призначення для інших потреб встановлюється обов’язок рекультивації таких земель. У загальному вигляді правила про рекультивацію земель вміщені у ст. 166 ЗКУ:

«Стаття 166. Рекультивація порушених земель

1. Рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід тау гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

3. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується грунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.»

Більш детальні положення вміщені у ст. 52 ЗУ «Про охорону земель»: «Стаття 52. Рекультивація земель:

Рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.

При проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів з рекультивації порушених земель та підвищення родючості ґрунтів.

При знятті ґрунтового покриву здійснюється пошарове зняття і роздільне складування верхнього, найбільш родючого шару ґрунту, та інших прошарків ґрунту відповідно до структури ґрунтового профілю, а також материнської породи.

Об´єм ґрунтової маси, що підлягає зняттю і роздільному складуванню, визначається в проектах рекультивації порушених земель.

Рекультивація земельних ділянок здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреби - / материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель.

Роботи із зняття, складування, збереження та нанесення ґрунтової маси на порушені земельні ділянки здійснюються за рахунок фізичних та юридичних осіб, з ініціативи або вини яких порушено ґрунтовий покрив, а роботи з нанесення знятої ґрунтової маси на малопродуктивні землі здійснюються за бажанням власників або землекористувачів, у тому числі орендарів, цих земельних ділянок за їх рахунок.»

Ще більш детальні положення про рекультивацію, у тому числі такі, що детально регламентують її технічні аспекти, вміщені у постанові Ради Міністрів СРСР від 02.06.1976 № 407 «Про рекультивацію земель, збереження та раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт»906, постанові Ради Міністрів Української РСР (далі - РМ УРСР) «Про рекультивацію земель, збереження і раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин і торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт» від 14.07.1976 № 327, Основних положеннях про рекультивацію земель, порушених при розробці родовищ корисних копалин та торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, затверджених Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з науки та техніки, Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва, Міністерства сільського господарства СРСР та Державним комітетом лісового господарства СРСР 16.05.1977, а також чинних міждержавних стандартах: ГОСТ 17.5.1.01-83 («Рекультивація земель. Терміни та визначення»), ГОСТ 17.5.1.02-85 («Класифікація порушень земель для рекультивації»), ГОСТ 17.5.1.03-86 («Класифікація розкривних і вміщуючих порід для біологічної рекультивації земель»), ГОСТ 17.5.3.04—83 («Охорона природи. Землі. Загальні вимоги до рекультивації земель»), ГОСТ 17.5.3.05-84 («Охорона природи. Рекультивація земель. Загальні вимоги до землювання»), ГОСТ 17.5.3.06-85 («Охорона природи. Землі. Вимоги до визначення норм зняття родючого шару ґрунту при проведенні земляних робіт»), ГОСТ 17.5.4.01-84 («Охорона природи. Рекультивація земель. Метод визначення pH водяної витяжки розкривних та вміщуючих порід»), ГОСТ 17.5.4.02-84 («Охорона природи. Рекультивація земель. Метод вимірювання і розрахунку суми токсичних солей у розкривних і вміщуючий породах») та ін.

Описане вище правове регулювання рекультивації на сьогодні стосується насамперед порушених земель сільськогосподарського призначення.

2.2.4. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогоспо-дарського виробництва детально розглядалося вище у темі «Економіко-правовий механізм у галузі використання, охорони та відтворення земель».