Земельне право України

1. Поняття та склад земель водного фонду

Згідно із ч. 1 ст. 58 ЗКУ, поняття земель водного фонду визначається через їх склад:

«1. До земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об´єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.»

Землями водного фонду повинні визнаватися лише земельні ділянки, на яких водні об´єкти знаходяться постійно або більшу частину року, на відміну від земельних ділянок, що заливаються водою під час, наприклад, весняного паводку.

Землі водного фонду займають 3,4 млн. га, або 5,6 % території країни, у тому числі природні водотоки (річки та струмки) - 241,6 тис, озера та лимани - 874 тис, ставки - 327,6 тис, штучні водосховища - 797,2 тис та болота - 957,1 тис. га.

Проблема. Чинне законодавство України практично жодним чином не визначає правового режиму земельних ділянок, що знаходяться під водами територіального моря України («прибережні морські води шириною 12 морських миль ...» - ст. 5 ЗУ «Про державний кордон України»). Між тим, «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», потреба у такому визначенні є. Зокрема, багато спірних питань виникає при використанні акваторій портів (див. п. 4.2 теми «Правовий режим земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення» тощо.