Земельне право України

2. Загальні риси правового режиму земель промисловості, транспорту, зв´язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Земельні ділянки, що належать до даної категорії земель, характеризуються різноманітним цільовим призначенням та правовим режимом.

Між тим, на підставі законодавства у правовій доктрині прийнято виділяти загальні риси правового режиму земель промисловості, транспорту, зв´язку, енергетики, оборони та іншого призначення (земель «спеціального несільськогосподарського призначення»). Зокрема:

• всі земельні ділянки даної категорії земель мають спеціальне несільськогосподарське призначення, що дало підстави у спеціальній літературі називати дану категорію земель скорочено землями спеціального несільськогосподарського призначення;

• розміри відповідних ділянок часто визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку норм (для типових об´єктів - залізниць, автомобільних доріг, ліній електропередач, аеродромів, трубопроводів тощо) або затверджених у встановленому порядку проектів (для нетипових об´єктів - промислових підприємств тощо), які, проте, також розробляються відповідно до певних норм. Це дозволяє виділити таку ознаку земель спеціального несільськогосподарського призначення, як нормування розмірів відповідних ділянок;

• У більшості галузей економіки через недосконалість нормативів та низький рівень проектно-технічних рішень землі використовуються нераціонально. Нормативи відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, енергетики в 2,5-2,7 рази перевищують прийняті в країнах Західної Європи.

• здійснюється внутрішнє та зовнішнє зонування земельних ділянок спеціального несільськогосподарського призначення. Так, навколо потенційно шкідливих об´єктів встановлюються санітарно-захисні зони, де забороняється житлове будівництво та проживання населення, навколо потенційно вразливих об´єктів - охоронні зони тощо (див. тему «Обмеження та обтяження прав на землю»);

• у певних випадках території, що призначаються для спеціальних несільськогосподарських потреб, взагалі можуть не відводитися як окремі земельні ділянки. Йдеться, наприклад, про земельні ділянки, призначені для розміщення деяких лінійних об´єктів (ліній зв´язку, електропередач, підземних трубопроводів). Хоча окрема земельна ділянка для розміщення такого об´єкту не відводиться, у зв´язку із розміщенням об´єкту режим відповідної території зазнає істотних змін, зокрема, встановлюється охоронна, санітарно-захисна зона. Може бути встановлено земельний сервітут;

Російські вчені пропонують опосередковувати відносини із розміщення подібних лінійних споруд публічними земельними сервітутами. На їх думку, саме ця конструкція найбільшою мірою відповідає природі відносин, що складаються у зв´язку із використанням земель під розміщення лінійних споруд. Така думка видається спірною. Сумнівною є і сама конструкція «публічного сервітуту» - див. тему «Обмеження та обтяження прав на землю».

Описані особливості правового режиму будуть розкриті нижче при характеристиці правового режиму окремих земель у складі даної категорії.

Проблема. Законодавство в більшості випадків не містить спеціальних правил визначення правового режиму земельних ділянок, що підпадають одночасно під ознаки кількох різновидів зі складу земель промисловості, транспорту, зв´язку, енергетики, оборони та іншого призначення (наприклад, земельних ділянок на перехрещенні лінійних мереж).