Земельне право України

3. Правовий режим земель промисловості

Станом на 01.01.2006 землі промисловості складають 194,5 тис. га1075.

Поняття земель промисловості визначається ч. 1 ст. 66 ЗКУ:

«1. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під різних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.»

Надмірна землеємність склалася у гірничодобувній промисловості - на кожен мільйон умовних одиниць капіталовкладень припадає 42,9 га землі, у промисловості кольорових металів - 30, чорних металів - 23,9, у вугледобувній промисловості - 12,9 га. У чорній металургії і теплоенергетиці понад 40 % території займають шламонакопичувачі та інші об´єкти для захоронения відходів виробництва. На 01.01.2005 151,1 тис га земель віднесено до порушених (з них не використовуються у виробництві 53,3 тис. га), з яких майже 83 % порушено в процесі розробки покладів рудних і нерудних копалин, їх переробки, проведення геологорозвідувальних робіт1076.

Відповідно до ч. З ст. 66 ЗКУ,

«3. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.»

Розміри та внутрішнє зонування земельних ділянок промислових підприємств визначаються проектною документацією на підставі СНиП И-89-80 «Генеральні плани промислових підприємств», де, зокрема, визначаються нормативи мінімальної щільності забудови, що впливає на площу необхідної земельної ділянки, передбачається функціональне зонування території «з урахуванням технологічних зв’язків, санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог, вантажообігу та видів транспорту» (п. 3.3. та ін.), визначаються конфігурація забудови (п. 3.22.), відстані між будівлями (п. п. 3.25., 3.26., таблиці 1-4 та ін.) тощо.

Зокрема, п. 3.8. норм і правил передбачено виділення на майданчику підприємства таких зон: (а) передзаводської (за межами огорожі чи умовної межі підприємства), (б) виробничої, (в) підсобної, (г) складської. На території промислового вузла виділяються зони (д) громадського центра, (е) майданчиків підприємств, (є) загальних об´єктів допоміжних виробництв і господарств. Поділ на зони допускається уточнювати з урахуванням конкретних умов підприємства.

Зовнішнє зонування земель, прилеглих до ділянок промислових підприємств, а саме, встановлення навколо підприємств санітарно-захисних зон, здійснюється на підставі Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173 (замінили СН 245-71 «Санітарні норми проектування промислових підприємств», затверджені Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва ще 05.11.1971).

Відповідно до санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд (Додаток 4 до Правил), встановлюється 5 класів небезпечності підприємств (І клас - найбільш небезпечні підприємства, виробництва та споруди), відповідно до яких санітарно-захисна зона складає від 50 до 3000 м.

Закон не передбачає обмежень щодо кола суб´єктів, що можуть мати на праві власності або праві користування землі промисловості (див., зокрема, ч. 2 ст. 66 ЗКУ).

Проблема. За «радянських часів» існувала практика влаштування промислових підприємств на земельних ділянках, відведених у користування

іншим землекористувачам - у смугах відведення залізниць, шосейних доріг, і навіть на землях сільськогосподарського призначення (йдеться про міжколгоспні підприємства). їхнє землекористування ніяк не оформлювалося, що сьогодні породжує численні конфлікти та суперечки.