Земельне право України

8.1. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень

Враховуючи відсутність в Україні закону «Про адміністративно-територіальний устрій» та необхідність його якнайшвидшого прийняття, вивчення відповідного зарубіжного досвіду є особливо актуальним.

Результати дослідження зарубіжного (Білорусь, Казахстан, Молдова, Північна Ірландія, Російська Федерація, США) досвіду правового регулювання відносин із встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень, виконаного за участю автора, докладно описано у статті: Юрченко А. Д, Мірошниченко А. М. Зарубіжний досвід правового регулювання встановлення меж адміністративно-територіальних утворень //Земельне право. - 2006. -№9.-С. 40-48.

Пропонуємо увазі читачів висновки, зроблені за результатами дослідження:

1. Встановлення меж потребує належного картографічного забезпечення. Відповідні картографічні матеріали слід безпосередньо включати до правових актів, які передбачають встановлення меж (див., напр., досвід Вірменії, Пермської області Російської Федерації та ін.).

2. Процедура встановлення меж повинна передбачати врахування думки населення відповідних територій, зокрема, за допомогою оприлюднення проектів межування та проведення громадських слухань (Північна Ірландія, Республіка Татарстан Російської Федерації та ін.).

3. Адміністративний поділ слід будувати із урахуванням існуючої виборчої системи, уникаючи паралельного існування адміністративного поділу та поділу на виборчі одиниці (Північна Ірландія).

4. Слід запровадити принцип, за яким вся територія держави повинна бути поділена між адміністративно-територіальними утвореннями (на даний час в Україні даний принцип порушується щодо, наприклад, земель у межах територіального моря; частина території включена одночасно до кількох одиниць одного порядку - наприклад, існують села в межах міст тощо).

5. Необхідно розмежувати роль містобудівного та землевпорядного планування при встановленні меж, уникаючи паралелізму (Казах-стан, Молдова).

6. Доцільно закріпити правило, за яким межа адміністративно-територіальних утворень повинна встановлюватися по межі існуючих земельних ділянок (Російська Федерація).

7. Слід врегулювати статус поселень за межами населених пунктів - будинків лісників, бакенників, казарми тощо (див. досвід Пермської області Російської Федерації).

8. Варто запровадити спеціальні процедури щодо вирішення розбіжностей при вирішенні питань адміністративно-територіального устрою. Це можуть бути погоджувальні комісії (Ставропольський край Російської Федерації) або квазісудові процедури (США). Застосування загальної судової процедури вирішення спорів у даному випадку є недоцільним.