Законодавство ЄС щодо транспорту передбачає зниження негативного впливу транспорту на довкілля, у т. ч. запобігання та зменшення забруднення ґрунтів. Крім того, заходи щодо зменшення шумового впливу повітряного транспорту передбачають і заходи щодо планування використання земель. Так, Директивою Європейського Парламенту та Ради 2002/30/ЄС від 26.03.2002 про встановлення правил та процедур впровадження в аеропортах Співтовариства експлуатаційних обмежень у зв´язку із шумом передбачено використання планування територій для боротьби із негативним впливом авіаційного шуму. Між тим, Директива не передбачає якихось конкретних, формальних обов´язків у цьому відношенні. Як видається, для гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством ЄС у цьому відношенні необхідно вдосконалювати систему планування використання земель в цілому.

Не дивлячись на те, що земельне законодавство не назване серед пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства ЄС, чимало земельно-правових положень вміщено до таких пріоритетних сфер адаптації, як «Навколишнє середовище», «Транспорт» та ін. Крім того, позитивний ефект від гармонізації законодавства України до законодавства ЄС у будь-якій сфері для більшості очевидний. Тому традиційне для України уявлення про те, що земельне законодавство не потребує адаптації до законодавства ЄС, є помилковим.

Робота із адаптації земельного законодавства України ускладнюється невідповідністю його структури структурі законодавства ЄС. Крім того, значна частина актів законодавства ЄС передбачають не стільки формальні правила поведінки, як певне визначення цілей та пріоритетів, у досягненні яких окремим країнам надається певна свобода. Досягнення поставленої мети передбачає більше творчих зусиль, ніж необхідно для механічного «копіювання» нормативно-правових актів. Між тим, складність адаптації не робить її менш необхідною.

Вже побіжне порівняння регулювання земельних відносин за законодавством ЄС та законодавством України засвідчує, що необхідність адаптації існує за такими напрямками:

• впровадження у вітчизняне земельне законодавство принципу вільного руху капіталів шляхом скасування невиправданих заборон та обмежень в обороті земель;

• послідовне запровадження у чинне законодавство, у тому числі земельне, принципу «забруднювач платить», який, як вже зазначалося, виходить за рамки класичної цивільної відповідальності;

• встановлення правового режиму земель водного фонду та інших земель, використання яких пов´язано із водними об´єктами (наприклад, землі в межах водоохоронних зон за межами прибережних захисних смуг, землі лісогосподарського призначення біля водних об´єктів тощо), виходячи із принципу «інтегрованого управління»;

• впровадження у вітчизняне земельне законодавство положень екологічної складової законодавства ЄС у сфері сільського господарства, що передбачає, серед іншого, стимулювання сільськогосподарських виробників до здійснення різних екологічних заходів (сьогодні таке стимулювання в Україні лише декларується - див., зокрема, ст. 205 ЗКУ);

• вдосконалення системи планування використання земель

Поза сумнівом, наведений перелік не є вичерпним. Адаптації земельного законодавства до законодавства ЄС повинно бути надано пріоритетного значення, передусім у законопроектній діяльності.