Історія України. Модульний курс

1.1. Первісний лад на території України

На терені України стародавні люди з´явилися (за різними даними) від 1 млн до 300 тис. років тому. Україна, як і Європа в цілому, не належала до ареалу антропогенезу, тобто регіону, де відбувався найперший етап еволюції мавпи в людину. Найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Кавказ та Балкани.

Від людиноподібних мавп вони відрізнялися прямоходін-ням і тим, що вміли робити знаряддя праці, мали примітивну мову й мислення. Тому такий фізичний тип людини називають «людина уміла».

Найдавніша епоха в історії людства визначається як кам´яний вік. Він поділяється на три періоди: палеоліт (від 1 млн до 10 тис. років до н. е.), мезоліт (9-6 тис. років до н. є.) і неоліт (VI-IV тисячоліття до н. е.).

Кам´яний вік тривав на території України від 1 млн років до н. є. і до 3 тис. років до н. є. Кам´яним він називається тому, що основними знаряддями праці були вироби з каменю, які поступово вдосконалювалися. Це привело до першого поділу праці, коли з´явилися знаряддя праці різного призначення. Стародавні люди жили в печерах, одягалися в шкури. За допомогою тертя вони навчилися добувати вогонь, що стало цілою революцією в їхньому житті, оскільки вони стали менш залежними від природи і могли краще забезпечити своє існування (тепло, термічна обробка їжі). Це сталося близько 100 тис. років тому, що означає: 90 % історії людства пішло на здобуття цього першого великого досягнення.

Спочатку стародавні люди змушені були кочувати в пошуках їжі, але з еволюцією знарядь праці й розвитком суспільства почали вести осілий спосіб життя. Виникають стоянки-поселення. Найдавніші стоянки людей на території України знайдено археологами біля м. Амвросіївка Донецької обл. та с. Лука-Врублівецька Хмельницької обл.

Першою суспільною організацією людей було первісне стадо, потім на зміну йому близько 40 тис. років тому прийшла матріархальна родова община. Основним осередком суспільства став рід — група кровних родичів по материнській лінії, оскільки при груповому шлюбі інакше спорідненість визначити було неможливо. Крім того, жінки займали провідне місце і в суспільному виробництві (гончарство, ткацтво), збиранні їстівних рослин.

Близько 40 тис. років до н. є. з´являється людина сучасного фізичного типу — «людина розумна» — homo sapiens («кроманьйонець» — від назви печери у Франції, де були вперше знайдені рештки такої людини). У цей же час виникають перші форми світогляду у вигляді релігійних вірувань: анімізму (віра в те, що живі й неживі предмети мають душу); тотемізму (віра в походження людей від єдиного предка — тварини чи птаха); магії (чаклування); фетишизму (віра в надприродні властивості предметів).

У період мезоліту відбулися суттєві зміни в озброєнні людини — з´явилися лук і стріли, зі знарядь праці було винайдено сокиру, долото, гачки для ловіння риби, сіть, човни, видовбані з дерева. Особливо важливе значення мало впровадження лука — складного як на той час механічного знаряддя, що дало змогу полювати на звірів на відстані й зменшити кількість мисливців, звільнивши їх для інших робіт. Почалося приручення диких тварин: спочатку собаки, потім свині.

У період неоліту відбулася так звана неолітична революція — перехід від привласнювальних форм господарства до відтворювальних. Раніше основними формами економіки були мисливство, рибальство і збиральництво, коли люди привласнювали продукти природи. Тепер вони почали їх відтворювати за допомогою розвитку скотарства і землеробства. Це був якісно новий етап у розвитку людства, коли воно вийшло з «колиски» господарювання й перейшло до свідомого виробництва продуктів харчування. З цього починається відлік людської цивілізації. Наслідком неолітичної революції стало не лише суттєве зростання продуктивних сил, а й помітне покращання умов життя, зростання харчових запасів, збільшення тривалості життя (до 30-32 років). Відбувається перший «демографічний вибух», і населення Землі зростає з 5 млн до 80 млн.

Одним з найважливіших досягнень стає вміння виготовляти глиняний (керамічний) посуд. Випалена на вогні глина стала першим штучним матеріалом, який створила людина. Вироби з кераміки дозволяли краще зберегти запаси харчів та готувати варену їжу, що стало певною революцією в стародавній «кулінарії». З´являється прядіння, а на його основі — ткацтво, яке дає ще один штучний продукт — тканину.

Змінилася організація суспільного життя. Надлишки продуктів сприяли відокремленню парної сім´ї, оскільки можна було прожити вже не лише за допомогою колективного господарювання, а й сімейного.

Кам´яний вік займає більше 99% історії людства. Перехідною епохою від кам´яного до металічного періоду був енеоліт — мідно-кам´яний вік, коли поряд з кам´яними почали виробляти знаряддя з міді (III—II тисячоліття до н. е.). Цей перехід—одна з найважливіших віх в історії людства. Самородна мідь оброблялася методом холодного кування, а пізніше люди навчилися витоплювати метал з руди, застосовувати ливарництво. Крім міді, використовувалися також,срібло й золото, але через дефіцит, цих металів вони майже зразу стають дорогоцінними. На території України в цей час проживали племена, культура яких відома під назвою трипільська (від с Трипілля Київської обл.). Сільське господарство у трипільців було вже на досить високому рівні. Землю обробляли за допомогою дерев´яної сохи (орне землеробство, а не мотичне, як раніше). Урожай збирали серпами з крем´яними лезами, розмелюючи потім зерно ручними кам´яними зернотерками. Високого розвитку досягло гончарство — виробляли посуд з тонкими стінками, добре випалений, з багатим орнаментом. Відомо їм було вже й ткацтво. Трипільці застосовували (уперше в Україні) механічний предмет — свердло.

На зміну енеоліту прийшов бронзовий вік (II тисячоліття до н. е.), коли люди навчилися виробляти бронзу (сплав міді з оловом) — перший штучний сплав, знаряддя з якого мали перевагу над кам´яними. Відбувається перший великий суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. Розподіл праці між орачами і скотарями передбачав необхідність обміну продуктами праці, тобто примітивної торгівлі, яка включала в себе тепер не лише злаки (ячмінь, пшеницю, просо, жито) і м´ясо, а й металеві вироби й сіль. Це призвело до того, що на зміну матріархату приходить патріархат, оскільки чоловіки починають відігравати більшу роль у металургії та скотарстві. Рід тепер складається з кількох сімей, споріднених по батьківській лінії. Розвиток скотарства і землеробства призвів до виникнення засобів пересування, у тому числі за допомогою коліс, що стало одним з найвидатніших винаходів людства. Підвищення продуктивності праці привело до появи надлишків продуктів, викликало потребу в робочих руках. Способом розв´язання суперечностей, досягнення цілей усе частіше стають війни, які ведуться для розширення власної території, грабунку, постачання підневільної робочої сили. Війни стають вигідним заняттям і ремеслом. Захоплені під час воєн полонені перетворюються на рабів, які виконують найтяжчі роботи.

Родові общини об´єднувались у племена. Вони займали певну територію,.мали свою мову, звичаї, управління. На чолі племен стояли ради родових вождів — старійшин, які обиралися з найавторитетніших осіб. Для вирішення найважливіших питань скликалися збори всього племені. Ради старійшин розподіляли між родами племені ділянки для полювання й скотарства, землі для оброблення й побудови житла, вирішували спільні питання.

Поступово первісне суспільство вступає в період розкладу, оскільки як основний його осередок виділяється патріархальна сім´я, виникає поділ общинників на багатих і бідних (майнова й станова нерівність), з´являється приватна власність, що було дуже важливим явищем в історії людства. На зміну родовій общині кровних родичів приходить сусідська (територіальна), де родинні стосунки змінилися спільністю території і господарського життя.

Ці процеси посилилися за часів залізного віку (J тис. р. до н. е.), коли використання заліза, твердішого від бронзи, привело до ще одного великого суспільного поділу праці — ремесло відділяється від землеробства і стає самостійною галуззю. Активно відбувається процес етногенезу, тобто утворення народів за рахунок об´єднання племен. Формується цивілізоване суспільство, яке характеризується існуванням людських спільностей з певною ієрархією, суспільним поділом праці в різних галузях, наявністю знарядь праці певної досконалості, виникненням світогляду, деякої культури (розвиток мови й початків писемності), появою приватної власності.