Історія вчень про право і державу

Розділ 3. ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО І ДЕРЖАВУ У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

Мислителі Стародавньої Греції зіграли видатну роль в історії формування і розвитку всієї духовної культури людства. Величезним є їх внесок і в історію політичної і правової думки. Вони започаткували теоретичний підхід до проблематики права, держави, політики, формування юриспруденції.

У теоретичному плані становлення політичної і правової теорії в Стародавній Греції відбувалося в руслі загального процесу людського пізнання — від міфу, релігійних уявлень, до раціональних, наукових. З моменту виникнення державності в Стародавній Греції на початку І тис. до н. є. історія розвитку полі-тико-правової думки може бути умовно розділена на три періоди: ранній, «досократівський» (IX — VI ст. до н. е.), характерний помітним відходом від релігійно-міфологічних уявлень до раціонального (у творчості Гомера, Гесіода й особливо знаменитих «семи мудреців»), розвитком філософії і філософським підходом до проблем держави і права (Піфагор і піфагорійці, Герак-літ, Демокріт). Другий, «сократівський», класичний період (V — перша пол. IV ст. до н. є.) — час розквіту давньогрецької політичної і філософської думки, поворот до проблеми людини, права і держави (софісти, Сократ, Платон, Аристотель). Третій період (друга пол. IV — II ст. до н. є.) — час упадку грецької державності, залежності від Македонії, а потім Риму (Епікур, стоїки, Полібій).

Державність в Стародавній Греції виникла і розвивалась у формі незалежних полісів — міст-держав, обмежених територією міста і прилеглих до нього селищ. На VI—V ст. до н. е. в одних з них (Афінах, Абдерах) формою правління була демократія, в інших (наприклад Спарті) — аристократія, потім — олігархія, як у Фівах, Мегарах. Короткочасно існувала і тиранія.

Антична цивілізація зіграла роль своєрідної лабораторії, що випробовувала різні типи держав, форм правління, полісного життя. Ці процеси й стимулювали їх теоретичне осмислення в політико-правових вченнях. Вони збагатили знання всього людства.

І ще про одну особливість. Тут суб´єктами політики (тобто полісного життя) були тільки вільні, громадяни полісу — повноправні члени полісного колективу. Політика і зв´язані з нею практичні й інтелектуальні заняття (shole) вважалися справою вільних, фізична праця — долею рабів. Відносини господина і раба, глави родини й інших її членів розглядалися як відносини неполітичні. Активна участь громадян у справах полісу, розмаїття політичного досвіду, особливо демократичного, викликали кризу міфологічних уявлень і спонукали шукати нові пояснення політичних і правових явищ. Політико-правові концепції починають розроблятися в рамках загальнофілософських вчень.