Історія вчень про право і державу

§ 2. Політико-правові погляди римських стоїків

Стоїцизм користався в період розквіту еллінської культури у Римі винятково великою популярністю. Серед найбільш відомих римських стоїків виділялися філософи і політичні діячі Луций Анней Сенека (3—65 р.), Епіктет (біля 50 — біля 140 р.) і Марк Аврелій (121—180 p.).

У дусі поглядів давньогрецьких стоїків Сенека вважав долю, провидіння причиною всіх причин. Людські відносини розглядав як частину світових відносин, які люди не в силах змінити. Люди — «рідні один одному», адже природа створила всіх людей з однієї і тієї ж матерії і для тих самих цілей. Усі люди — члени одного світового цілого, абсолютно рівні один одному, ікожна людина священна для іншої. Сенека вважав усіх людей не тільки рівними, але й однаково благородними. Навіть раби часто набагато шляхетніше своїх панів. Завдяки розуму і товариськості люди в боротьбі за існування опанували природними стихіями і живуть тісними співтовариствами.

Разом з іншими стоїками Сенека доводив природну необхідність держави. Земну державу розглядав як частину держави космічної, Всесвіту, членами якого є всі люди. «Ми, — писав цей стоїк, — повинні представити в уяві своїй дві держави: одну — яка містить в собі богів і людей; у ній погляд наш не обмежений тим чи іншим куточком землі, межі нашої держави ми вимірюємо рухом сонця; інша — це та, до якої нас приписала випадковість. Ця друга може бути афінською чи карфагенською або зв´язана з ще яким-небудь містом; вона стосується не всіх людей, а тільки однієї визначеної групи їх». Розум і необхідність велять слідувати правилам природної держави, як окремим людям, так і їх спільнотам.

Подібні ідеї розвивав і Епіктет. Він різко критикував багатство і засуджував рабство. «Чого не бажаєш собі, не бажай і іншим.... Як не уживаються одне з одним доброчинність і порок, так свобода і рабство». Епіктет закликав до особистого морального удосконалення і належного виконання тієї ролі, що визначена долею.

Марк Аврелій розвивав уявлення про державу «з рівним для всіх законом, керованим згідно рівності і рівноправності всіх, і царстві, яке вище за все шанує свободу підданих». У творі «До самого себе» він писав: «...світ подібний Граду. Адже хто міг би вказати на який-небудь інший загальний устрій, до якого був би причетний весь рід людський? Звідси, з цього Граду, і духовне начало у нас, і розумне, і закон». У дусі стоїків він викладав моральні максими: «Недозволено поруч із благом розуму і громадськості ставити щось чужорідне: схвалення юрби, захопленість владою, багатством, життям, повним насолод»; «У житті найкраще — справедливість, істина, розсудливість, мужність — ...самодостатність духу» та ін.

Морально-правові ідеї і положення грецьких і римських стоїків справили вплив на римських юристів перших століть нашої ери.